помишляти

Значення в інших словниках

1. помишляти — помишля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. помишляти — див. думати; мріяти Словник синонімів Вусика
3. помишляти — -яю, -яєш, недок., помислити, -лю, -лиш, док. 1》 без додатка.Розмірковувати над чим-небудь. 2》 про що, за що, об чім, о чім, також з інфін. Мріяти про щось, думкою пориватися, прагнути до здійснення чого-небудь. || У думках зосереджуватися на чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. помишляти — ПОМИШЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОМИ́СЛИТИ, лю, лиш, док. 1. без дод. Розмірковувати над чим-небудь. Не візьму Марти я й сам, – помишляю, та й роздумався, як би її взяти... Словник української мови у 20 томах
5. помишляти — ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) перев. із спол. що (мати певну думку), ДУ́МАТИ, ГАДА́ТИ, ПОМИШЛЯ́ТИ, ПОКЛАДА́ТИ, МИ́СЛИТИ розм.; ДОПУСКА́ТИ, ПРИПУСКА́ТИ (вважати за можливе). — Док.: поду́мати, поми́слити, покла́сти, допусти́ти, припусти́ти. Словник синонімів української мови
6. помишляти — ПОМИШЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОМИ́СЛИТИ, лю, лиш, док. 1. без додатка. Розмірковувати над чим-небудь. Не візьму Марти я й сам, — помишляю, та й роздумався, як би її взяти… (Вовчок, VI, 1956, 240); Та так собі подумав, так помислив... Словник української мови в 11 томах
7. помишляти — Помишля́ти, -ля́ю, -єш гл. Думать, помышлять. Нічого о собі не дбаєш, о розбою помишляєш. Чуб. V. 233. Словник української мови Грінченка