помічати
|за|примічати, постерігати, зауважувати, звертати увагу, закмічувати, накидати оком, брати в примітку, мотати на вус, д. укмічати; (вухом) чути, (оком) бачити; (з нст. що) відчувати; (гріхи) виявляти; дк. ПОМІТИТИ, р. назорити.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- помічати — поміча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- помічати — -аю, -аєш, недок., помітити, -ічу, -ітиш, док., перех. і без додатка. 1》 Сприймати зором; бачити. 2》 Сприймати слухом; чути. 3》 Відчувати що-небудь. 4》 Виявляти що-небудь, встановлювати якийсь факт. 5》 Звертати увагу на кого-, що-небудь; примічати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- помічати — 1. бачити, побачити, вбачати, вбачити, добачати, добачити, подобачати, зобачати, зобачити, позобачати, убачати, убачити, повбачати, додивлюватися, додивитися, пододивлюватися, зодивляти, зодивити, позодивляти, придивлюватися, придивитися... Словник чужослів Павло Штепа
- помічати — ПОМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., кого, що і без прям. дод. 1. Сприймати зором; бачити. Іде [Ларько] серединою шляху й помічає, що хтось став серед дороги (С. Словник української мови у 20 томах
- помічати — ВИЯВЛЯ́ТИ (бачити в комусь, чомусь що-небудь, раніше не помічене), ПОМІЧА́ТИ, УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ), ЗНАХО́ДИТИ, ВІДКРИВА́ТИ, ПІДМІЧА́ТИ, НАЗНАВА́ТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
- помічати — ПОМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., перех. і без додатка, 1. Сприймати зором; бачити. Іде [Ларько] серединою шляху й помічає, що хтось став серед дороги (Вас. Словник української мови в 11 томах
- помічати — Помічати, -чаю, -єш сов. в. помітити, -чу, -тиш, гл. Замѣчать, замѣтить. Я помічати стала, що Парася сама собі думає та думає. МВ. ІІ. 20. Словник української мови Грінченка