смішно
пр., кумедно і всі пох. від СМІШНИЙ; (кому) о. <�аж> сміх бере кого; як пр. сл. сміх, сміхота.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- смішно — смі́шно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- смішно — 1》 Присл. до смішний. || у знач. присудк. сл. 2》 у знач. присудк. сл. Те саме, що безглуздо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- смішно — СМІ́ШНО. 1. Присл. до смішни́й. Роман захихикав так противно та смішно, що аж малі діти зареготались (І. Нечуй-Левицький); Кравець довго вагався, доки, смішно надимаючись, зважився-таки запропонувати Ясногорській свої послуги (О. Гончар); // у знач. Словник української мови у 20 томах
- смішно — СМІ́ШНО. 1. Присл. до смішни́й. Роман захихикав так противно та смішно, що аж малі діти зареготались (Н.-Лев., VI, 1966, 406); Кравець довго вагався, доки, смішно надимаючись, зважився-таки запропонувати Ясногорській свої послуги (Гончар, III, 1959... Словник української мови в 11 томах
- смішно — Смі́шно нар. Смѣшно. Хоч смішно, аби затишно. Ном. № 12695. Словник української мови Грінченка