спільник

Значення в інших словниках

1. спільник — спі́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. спільник — Напарник, єдиноборець, єдиновірець, компанійон, однобаландник, одноборець, одновірець, однодумець, однодумний, однокашник, однокласник, однокурсник, однофамілець, пайовик, підлигач, полигач, поплічник, прибічний, прибічник, причетник, співбесідник... Словник синонімів Вусика
3. спільник — [сп’іл'ниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
4. спільник — -а, ч. 1》 Той, хто бере участь у чому-небудь спільно з кимсь. || Той, хто поділяє чиї-небудь думки, погляди, смаки; прибічник, однодумець. || перен. Те, що сприяє, допомагає кому-, чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. спільник — СПІ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто бере участь у чому-небудь спільно з кимсь. – Не знаю, чи однодумці ми з вами, але спільника в мені ви, здається, матимете (Ю. Шовкопляс); В кукурудзі сидів Сабуров з своїми спільниками і стежив за всім (А. Шиян); * Образно. Словник української мови у 20 томах
6. спільник — СОРА́ТНИК (людина, ідейно зв'язана з іншими людьми у спільній справі, боротьбі), ТОВА́РИШ, БРАТ, ПОБРАТИ́М, ПОМІЧНИ́К, СПОДВИ́ЖНИК книжн., СПОБО́РНИК книжн. Бойові соратники; (Руфін:) Я думав, .. Словник синонімів української мови
7. спільник — Спі́льник, -ка, -кові, -ку! -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. спільник — СПІ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто бере участь у чому-небудь спільно з кимсь. — Не знаю, чи однодумці ми з вами, але спільника в мені ви, здається, матимете (Шовк. Словник української мови в 11 томах
9. спільник — Спільник, -ка м. 1) Членъ товарищества, общества, артели, компаньонъ. Левч. 59. 2) Соучастникъ, сообщникъ, сотоварищъ. Страх 2 напав на синів Заведеєвих, що були спільниками Симонові. Єв. Л. V. 10. 3) Берущій землю съ половины. Спільники садили капусту з половини. Екатер. у. Словник української мови Грінченка