хвала

Значення в інших словниках

1. хвала — (висловлювання високої оцінки комусь) звеличання, уславлення, книжн. панегірик. Словник синонімів Полюги
2. хвала — хвала́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
3. хвала — [хвала] -ли, д. і м. -л'і Орфоепічний словник української мови
4. хвала — ХВАЛА́, и́, ж. 1. Вияв високої оцінки комусь, чомусь; уславлення, похвала. Ледачая хвала сама себе хвалить (Номис); А подивися та спитай! Що там твориться у тім раї! Звичайне, радость [радість] та хвала! Тобі єдиному святому За дивнії твої діла!... Словник української мови у 20 томах
5. хвала — -и, ж. 1》 Похвала, уславлення. 2》 Урочисте звеличання, прославляння кого-, чого-небудь; гімн. Складати хвалу. Співати хвалу. 3》 у знач. присудк. сл. Вигук, що передає захоплення, величання, визнання кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. хвала — хвали́ти Бо́га. 1. у знач. вставн. словоспол. Уживається для вираження задоволення, заспокоєння, морального полегшення у зв’язку з чим-небудь. — Ну, хвалить Бога, що Настя знайшла собі роботу!... Фразеологічний словник української мови
7. хвала — СЛА́ВА (загальне визнання кого-, чого-небудь як знаменитого, авторитетного і т. ін.), ІМ'Я́ з означ.; ЗНАМЕНИ́ТІСТЬ, СЛАВНОЗВІ́СНІСТЬ, ПРОСЛА́ВА (широка, особлива популярність); ЛА́ВРИ мн. (як символ слави); БЕЗСМЕ́РТЯ уроч. Словник синонімів української мови
8. хвала — Хвала́, -ли́, -лі́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. хвала — ХВАЛА́, и́, ж. 1. Похвала, уславлення. А подивися та спитай! Що там твориться у тім раї! Звичайне, радость [радість] та хвала! Тобі єдиному святому За дивнії твої діла! Отим-бо й ба! Хвали нікому, А кров, та сльози, та хула, Хула всьому! (Шевч. Словник української мови в 11 томах
10. хвала — Хвала, -ли ж. Хвала, хваленіе, похвала. Ледачая хвала сама себе хвалить. Ном. № 2562. Честь Богу, хвала і вам на здоров'я. Ном. № 10008. хвалу бо́гові оддав. Восхвалилъ Бога. МВ. І. 16. хвалу за хвіст тягти. Шутливо: быть звонаремъ. Словник української мови Грінченка