хвицати

Значення в інших словниках

1. хвицати — хвица́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. хвицати — див. бити Словник синонімів Вусика
3. хвицати — ХВИЦА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. кого, що. Бити однією або обома задніми ногами (про копитних тварин); брикати, вихати. Погонич од злості передавав ті [пайові] стусани коням.. Словник української мови у 20 томах
4. хвицати — -аю, -аєш, недок. 1》 перех. і неперех. Бити однією чи обома задніми ногами (про копитних тварин); брикати, вихати. || Граючись, пустуючи, обороняючись і т. ін., бити чи робити різкі рухи ногою або ногами (про людей). 2》 неперех., перен., розм. Виявляти норовистість; капризувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. хвицати — БРИКА́ТИ (про копитних тварин — підкидати зад і задні ноги, а також бити, битися при цьому однією або обома задніми ногами), БРИКА́ТИСЯ, КО́ПАТИ, ХВИЦА́ТИ, ХВИЦА́ТИСЯ, ВИХА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
6. хвицати — Хвица́ти, -ца́ю, -ца́єш і хвиця́ти, -ця́ю, -ця́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. хвицати — ХВИЦА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. перех. і неперех. Бити однією або обома задніми ногами (про копитних тварин); брикати, вихати. Погонич од злості передавав ті [пайові] стусани коням.. Словник української мови в 11 томах
8. хвицати — Хвицати, -цаю, -єш гл. О лошади: бить задними ногами. Помалу ходіть коло коня, бо він хвицає. Васильк. у. Знай, кобило, де брикати, а тут тобі вже не хвицати. КС. 1882. IX. 586. Словник української мови Грінченка