1. Словник української мови в 11 томах

хвицати

ХВИЦА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. перех. і неперех. Бити однією або обома задніми ногами (про копитних тварин); брикати, вихати.

Погонич од злості передавав ті [пайові] стусани коням..; а коні передавали злість панському фаетонові, хвицали по йому задніми копитами (Н.-Лев., II, 1956, 204);

Він [тур] ішов у ярмі, скорившись силі, хоч часом із гніву очі йому наливались кров’ю, і тоді він хвицав ногами і наставляв роги… (Коцюб., І, 1955, 334);

Свічкою підіймався [кінь] на задніх ногах, плигав на кілька метрів уперед, високо хвицав задніми ногами (Збан., Крил. гонець, 1953, 8);

// Граючись, пустуючи, обороняючись і т. ін., бити або робити різкі рухи ногою або ногами (про людей).

Привик ото, вітрогон, ногами хвицати — та навіть уже в сні він [синок] ганяє м’яча або вензелі на коньках заплітає (Козл., Сонце.., 1957, 133);

— Я хочу затірки! — рішуче домагалася, хвицаючи ногами, роздратована Маринка (Кач., Вибр., 1947, 186);

*Образно. Вітер був свавільний, незагнузданий, налітав поривами, хвицав по траві (Мушк., День.., 1967, 124).

2. неперех., перен., розм. Виявляти норовистість; капризувати.

Ну, ти дуже не хвицай. Побачимо, як ти порядкуватимеш (Тют., Вир, 1964, 106).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хвицати — хвица́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. хвицати — (- тварин) вихати, брикати, (- людей) копати ногою <�ногами> Словник синонімів Караванського
  3. хвицати — див. бити Словник синонімів Вусика
  4. хвицати — ХВИЦА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. кого, що. Бити однією або обома задніми ногами (про копитних тварин); брикати, вихати. Погонич од злості передавав ті [пайові] стусани коням.. Словник української мови у 20 томах
  5. хвицати — -аю, -аєш, недок. 1》 перех. і неперех. Бити однією чи обома задніми ногами (про копитних тварин); брикати, вихати. || Граючись, пустуючи, обороняючись і т. ін., бити чи робити різкі рухи ногою або ногами (про людей). 2》 неперех., перен., розм. Виявляти норовистість; капризувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. хвицати — БРИКА́ТИ (про копитних тварин — підкидати зад і задні ноги, а також бити, битися при цьому однією або обома задніми ногами), БРИКА́ТИСЯ, КО́ПАТИ, ХВИЦА́ТИ, ХВИЦА́ТИСЯ, ВИХА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. хвицати — Хвица́ти, -ца́ю, -ца́єш і хвиця́ти, -ця́ю, -ця́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. хвицати — Хвицати, -цаю, -єш гл. О лошади: бить задними ногами. Помалу ходіть коло коня, бо він хвицає. Васильк. у. Знай, кобило, де брикати, а тут тобі вже не хвицати. КС. 1882. IX. 586. Словник української мови Грінченка