хвицати
хвица́ти
-аю, -аєш, недок.
1》 перех. і неперех. Бити однією чи обома задніми ногами (про копитних тварин); брикати, вихати.
|| Граючись, пустуючи, обороняючись і т. ін., бити чи робити різкі рухи ногою або ногами (про людей).
2》 неперех., перен., розм. Виявляти норовистість; капризувати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хвицати — хвица́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- хвицати — (- тварин) вихати, брикати, (- людей) копати ногою <�ногами> Словник синонімів Караванського
- хвицати — див. бити Словник синонімів Вусика
- хвицати — ХВИЦА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. кого, що. Бити однією або обома задніми ногами (про копитних тварин); брикати, вихати. Погонич од злості передавав ті [пайові] стусани коням.. Словник української мови у 20 томах
- хвицати — БРИКА́ТИ (про копитних тварин — підкидати зад і задні ноги, а також бити, битися при цьому однією або обома задніми ногами), БРИКА́ТИСЯ, КО́ПАТИ, ХВИЦА́ТИ, ХВИЦА́ТИСЯ, ВИХА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- хвицати — Хвица́ти, -ца́ю, -ца́єш і хвиця́ти, -ця́ю, -ця́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хвицати — ХВИЦА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. перех. і неперех. Бити однією або обома задніми ногами (про копитних тварин); брикати, вихати. Погонич од злості передавав ті [пайові] стусани коням.. Словник української мови в 11 томах
- хвицати — Хвицати, -цаю, -єш гл. О лошади: бить задними ногами. Помалу ходіть коло коня, бо він хвицає. Васильк. у. Знай, кобило, де брикати, а тут тобі вже не хвицати. КС. 1882. IX. 586. Словник української мови Грінченка