щедрий

Не скупий, не зажерливий, д. гойний; (внесок) значний, багатий; (- обіцянки) надмірний, перебільшений; (- природу) буйний, розкішний; (- дощі) рясний, (піт — ще) густий; пр. ЩЕДРО, щедрою рукою, не скупо і всі п. ф. від щедрий.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щедрий — (який охоче дарує свої надбання) гойний, щирий, розм. щедротний, добрий. Словник синонімів Полюги
  2. щедрий — I безкорисливець, безкорисливий, безкорисний, безкорисник, безсребреник (заст.), безсрібник, гойний, гостинний, негрошолюб, негрошолюбний, некорисливий, нескупий, поділшливий, подільшливий, хлібосольний, щедротний Фразеологічні синоніми: щедрий вечір... Словник синонімів Вусика
  3. щедрий — ЩЕ́ДРИЙ, а, е. 1. Який охоче ділиться своїм майном, коштами і т. ін., не шкодує витрачати що-небудь. Прокіп Іванович був собі дуже щедрий: чого не попроси – і позичить, і подарує (О. Словник української мови у 20 томах
  4. щедрий — ще́дрий прикметник Орфографічний словник української мови
  5. щедрий — Щедрий на батьківські гроші. Про ледачого сина, який весело живе на батьківські гроші. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. щедрий — -а, -е. 1》 Який охоче ділиться своїм майном, коштами і т. ін., не шкодує витрачати що-небудь. || у знач. ім. щедрий, -рого, ч. Той, хто не шкодує витрачати що-небудь. || перен., на що, в чому. Який легко, охоче роздає щось, наділяє чимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. щедрий — ще́дрою руко́ю. Не виявляючи скупості, не шкодуючи. Житню щедрою рукою Ти з вівсяною мукою Пересиплеш та піску Нишком втрусиш по мішку (Я. Щоголів); Він всюди сіяв щедрою рукою колядку, діалог і студний кант (М. Фразеологічний словник української мови
  8. щедрий — БАГА́ТИЙ (який відзначається великою кількістю чого-небудь), РОЗКІ́ШНИЙ підсил.; ЩЕ́ДРИЙ підсил. (який надходить у великій кількості); ПИ́ШНИЙ (про край, місцевість); ЛУКУ́ЛЛІВСЬКИЙ книжн. (про обід, бенкет). Словник синонімів української мови
  9. щедрий — Ще́дрий, -ра, -ре Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. щедрий — ЩЕ́ДРИЙ, а, е. 1. Який охоче ділиться своїм майном, коштами і т. ін., не шкодує витрачати що-небудь. Прокіп Іванович був собі дуже щедрий: чого не попроси — і позичить, і подарує (Стор. Словник української мови в 11 томах
  11. щедрий — Щедрий, -а, -е 1) Щедрый. Скупий складає, а щедрий поживає. Ном. № 4669. 2) щедрий вечір. Канунъ Новаго года. ХС. І. 80. Словник української мови Грінченка