єднати
Сполучати, злучати, з'єднувати, скріплювати; (землі) пов'язувати, зв'язувати, встановлювати зв'язок між; (людей) зближувати, ріднити, братати, згуртовувати, об’єднувати; (робітника) З. договорювати, наймати; (за кого) Б. З. заручати, зст. змовляти.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- єднати — (зводити все докупи) згуртовувати, з'єднувати, зближати, ріднити, (абстрактні поняття) сполучати. Словник синонімів Полюги
- єднати — єдна́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- єднати — -аю, -аєш, недок., перех. 1》 рідко. Скріплювати щось яким-небудь способом. 2》 Встановлювати сполучення, зв'язок із чим-небудь, між чим-небудь. || Встановлювати спілкування між ким-, чим-небудь за допомогою засобів зв'язку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- єднати — ДОМО́ВИТИСЯ з ким (у попередніх розмовах, переговорах досягти певної згоди, вирішити щось), УМО́ВИТИСЯ (ВМО́ВИТИСЯ), ЗМО́ВИТИСЯ, ДОМО́ВИТИ кого, що, ДОГОВОРИ́ТИСЯ, ЗГОВОРИ́ТИСЯ, ПОГО́ДИТИСЯ, ЗГО́ДИТИСЯ рідше, ЗЛА́ДИТИСЯ розм., ПОЛАДНА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- єднати — ЄДНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. 1. рідко. Скріплювати одно з другим яким-небудь способом. Єднати труби зварюванням. 2. Встановлювати сполучення, зв’язок з чим-небудь, між чим-небудь. Словник української мови в 11 томах
- єднати — Єдна́ти, -на́ю, -єш гл. 1) Соединять, объединять. Єднай, батьку, Україну. К. ЧР. 299. І єднає людські князі з ізраїльським родом. К. Псал. 112. 2) Склонять къ себѣ, пріобрѣтать чье расположеніе, соглашать. Таки у нашому селі назнав я дівчину. Словник української мови Грінченка