єднати

ЄДНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех.

1. рідко. Скріплювати одно з другим яким-небудь способом.

Єднати труби зварюванням.

2. Встановлювати сполучення, зв’язок з чим-небудь, між чим-небудь.

Стежив [Алі], як тихо ступали жовті патинки [Фатьми] по кам’яних сходах, що єднали Меметову хату з землею (Коцюб., І, 1955, 395);

Вони [комсомольці] також пішли.. єднати ріки, зводити мости, творити пісню й музику новітню (Гонч., Вибр., 1959, 76);

// Встановлювати спілкування між ким-, чим-небудь за допомогою засобів зв’язку.

Вони [жили кабеля] знову єднали його з усіма дивізіонами (Кучер, Чорноморці, 1956, 122);

*Образно. Густа мряка чорним запиналом єднала з небом спалену сонцем полонину (Коцюб., І, 1955, 344).

3. Створювати між ким-небудь близькі, дружні стосунки, тісний зв’язок; зближувати.

Одно їх [Андрія і Маланку] єднало — це згадка про те, що Гудзь радив найняти Гафійку (Коцюб., II, 1955, 21);

Дружні взаємини єднали співця Білорусії [Я. Купалу] з литовським поетом Людасом Гіра, з найбільшим поетом Латвії Янісом Райнісом, з нашим Павлом Тичиною (Рильський III, 1955, 408);

// перен. Встановлювати тісніший зв’язок, взаємодію між чим-небудь.

Тихо сяли старечі очі перед повагою смерті, мудрий спокій єднав життя і смерть (Коцюб., II, 1955, 352);

В думці міркуючи, мудрії Ріші почули той зв’язок, що то єднає буття з небуттям (Л. Укр., IV, 1954, 284).

4. Створювати єдність (у 1 знач.) між ким-небудь; згуртовувати.

Щоб брати братів єднали Розірвать гуртом кайдан.., — Треба перше нам освіти (Граб., І, 1959, 125);

В оповіданні сивого пожежника.. говорилося про мужність, що єднає людей, яким випало бути разом у катівнях Шварценвальде (Жур., Вечір.., 1958, 248).

5. Збираючи докупи, створювати щось єдине ціле.

Там життя було немов зібране в тому шкельці, що промені порізнені єднає в одну сліпучу.. точку (Л. Укр., II, 1951, 180);

Той світоч, що його нам Ленін засвітив У чорнім мороці царевої Росії, Нам осяває путь, серця кріпить і гріє, Єднає в рать одну усіх трудівників (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 5).

6. заст. Домовлятися з ким-небудь про щось.

Я полюбив святу красу дівочу, Що винниць батька свого стерегла, І вже єднав дружину парубочу, Що нас до шлюбу в парі провела (Фр., XIII, 1954, 322);

//Вести розмови з ким-небудь про заміжжя дочки, внуки і т. ін.; заручати, змовляти.

Стала мати гадати Та за пана [дочку] єднати (Шевч., І, 1951, 155).

7. заст. Схиляти кого-небудь на свій бік; умовляти.

Таки ж у нашому селі Назнав я дівчину… Вчащаю І матір удову єднаю (Шевч., І, 1951, 396).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. єднати — (зводити все докупи) згуртовувати, з'єднувати, зближати, ріднити, (абстрактні поняття) сполучати. Словник синонімів Полюги
  2. єднати — Сполучати, злучати, з'єднувати, скріплювати; (землі) пов'язувати, зв'язувати, встановлювати зв'язок між; (людей) зближувати, ріднити, братати, згуртовувати, об’єднувати; (робітника) З. договорювати, наймати; (за кого) Б. З. заручати, зст. змовляти. Словник синонімів Караванського
  3. єднати — єдна́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. єднати — -аю, -аєш, недок., перех. 1》 рідко. Скріплювати щось яким-небудь способом. 2》 Встановлювати сполучення, зв'язок із чим-небудь, між чим-небудь. || Встановлювати спілкування між ким-, чим-небудь за допомогою засобів зв'язку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. єднати — ДОМО́ВИТИСЯ з ким (у попередніх розмовах, переговорах досягти певної згоди, вирішити щось), УМО́ВИТИСЯ (ВМО́ВИТИСЯ), ЗМО́ВИТИСЯ, ДОМО́ВИТИ кого, що, ДОГОВОРИ́ТИСЯ, ЗГОВОРИ́ТИСЯ, ПОГО́ДИТИСЯ, ЗГО́ДИТИСЯ рідше, ЗЛА́ДИТИСЯ розм., ПОЛАДНА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. єднати — Єдна́ти, -на́ю, -єш гл. 1) Соединять, объединять. Єднай, батьку, Україну. К. ЧР. 299. І єднає людські князі з ізраїльським родом. К. Псал. 112. 2) Склонять къ себѣ, пріобрѣтать чье расположеніе, соглашать. Таки у нашому селі назнав я дівчину. Словник української мови Грінченка