єднати
ЄДНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех.
1. рідко. Скріплювати одно з другим яким-небудь способом.
Єднати труби зварюванням.
2. Встановлювати сполучення, зв’язок з чим-небудь, між чим-небудь.
Стежив [Алі], як тихо ступали жовті патинки [Фатьми] по кам’яних сходах, що єднали Меметову хату з землею (Коцюб., І, 1955, 395);
Вони [комсомольці] також пішли.. єднати ріки, зводити мости, творити пісню й музику новітню (Гонч., Вибр., 1959, 76);
// Встановлювати спілкування між ким-, чим-небудь за допомогою засобів зв’язку.
Вони [жили кабеля] знову єднали його з усіма дивізіонами (Кучер, Чорноморці, 1956, 122);
*Образно. Густа мряка чорним запиналом єднала з небом спалену сонцем полонину (Коцюб., І, 1955, 344).
3. Створювати між ким-небудь близькі, дружні стосунки, тісний зв’язок; зближувати.
Одно їх [Андрія і Маланку] єднало — це згадка про те, що Гудзь радив найняти Гафійку (Коцюб., II, 1955, 21);
Дружні взаємини єднали співця Білорусії [Я. Купалу] з литовським поетом Людасом Гіра, з найбільшим поетом Латвії Янісом Райнісом, з нашим Павлом Тичиною (Рильський III, 1955, 408);
// перен. Встановлювати тісніший зв’язок, взаємодію між чим-небудь.
Тихо сяли старечі очі перед повагою смерті, мудрий спокій єднав життя і смерть (Коцюб., II, 1955, 352);
В думці міркуючи, мудрії Ріші почули той зв’язок, що то єднає буття з небуттям (Л. Укр., IV, 1954, 284).
4. Створювати єдність (у 1 знач.) між ким-небудь; згуртовувати.
Щоб брати братів єднали Розірвать гуртом кайдан.., — Треба перше нам освіти (Граб., І, 1959, 125);
В оповіданні сивого пожежника.. говорилося про мужність, що єднає людей, яким випало бути разом у катівнях Шварценвальде (Жур., Вечір.., 1958, 248).
5. Збираючи докупи, створювати щось єдине ціле.
Там життя було немов зібране в тому шкельці, що промені порізнені єднає в одну сліпучу.. точку (Л. Укр., II, 1951, 180);
Той світоч, що його нам Ленін засвітив У чорнім мороці царевої Росії, Нам осяває путь, серця кріпить і гріє, Єднає в рать одну усіх трудівників (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 5).
6. заст. Домовлятися з ким-небудь про щось.
Я полюбив святу красу дівочу, Що винниць батька свого стерегла, І вже єднав дружину парубочу, Що нас до шлюбу в парі провела (Фр., XIII, 1954, 322);
//Вести розмови з ким-небудь про заміжжя дочки, внуки і т. ін.; заручати, змовляти.
Стала мати гадати Та за пана [дочку] єднати (Шевч., І, 1951, 155).
7. заст. Схиляти кого-небудь на свій бік; умовляти.
Таки ж у нашому селі Назнав я дівчину… Вчащаю І матір удову єднаю (Шевч., І, 1951, 396).
Значення в інших словниках
- єднати — (зводити все докупи) згуртовувати, з'єднувати, зближати, ріднити, (абстрактні поняття) сполучати. Словник синонімів Полюги
- єднати — Сполучати, злучати, з'єднувати, скріплювати; (землі) пов'язувати, зв'язувати, встановлювати зв'язок між; (людей) зближувати, ріднити, братати, згуртовувати, об’єднувати; (робітника) З. договорювати, наймати; (за кого) Б. З. заручати, зст. змовляти. Словник синонімів Караванського
- єднати — єдна́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- єднати — -аю, -аєш, недок., перех. 1》 рідко. Скріплювати щось яким-небудь способом. 2》 Встановлювати сполучення, зв'язок із чим-небудь, між чим-небудь. || Встановлювати спілкування між ким-, чим-небудь за допомогою засобів зв'язку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- єднати — ДОМО́ВИТИСЯ з ким (у попередніх розмовах, переговорах досягти певної згоди, вирішити щось), УМО́ВИТИСЯ (ВМО́ВИТИСЯ), ЗМО́ВИТИСЯ, ДОМО́ВИТИ кого, що, ДОГОВОРИ́ТИСЯ, ЗГОВОРИ́ТИСЯ, ПОГО́ДИТИСЯ, ЗГО́ДИТИСЯ рідше, ЗЛА́ДИТИСЯ розм., ПОЛАДНА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- єднати — Єдна́ти, -на́ю, -єш гл. 1) Соединять, объединять. Єднай, батьку, Україну. К. ЧР. 299. І єднає людські князі з ізраїльським родом. К. Псал. 112. 2) Склонять къ себѣ, пріобрѣтать чье расположеніе, соглашать. Таки у нашому селі назнав я дівчину. Словник української мови Грінченка