іноземний

Значення в інших словниках

1. іноземний — (з чужої країни) чужоземний, чужий, чужинецький. Словник синонімів Полюги
2. іноземний — ІНОЗЕМНИЙ – ІНШОМОВНИЙ – ІНОМОВНИЙ – ІНАКОМОВНИЙ Іноземний. Який належить іншій країні, державі, чужому краєві: іноземний матрос, іноземні загарбники, інститут іноземних мов (але міністерство закордонних справ). Іншомовний. Літературне слововживання
3. іноземний — [іноземнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
4. іноземний — Чужоземний Словник чужослів Павло Штепа
5. іноземний — інозе́мний прикметник Орфографічний словник української мови
6. іноземний — -а, -е. Стос. до іншої держави, країни, належний їм; чужоземний, чужинницький. || Закордонний. Іноземна преса. Іноземний капітал — інвестиції, капіталовкладення інших країн в економіку даної країни. Іноземний кредит — позичковий капітал, який циркулює у сфері міжнародних економічних відносин. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. іноземний — ЗАКОРДО́ННИЙ (який міститься, живе, здійснюється і т. ін. за кордоном), ЗАРУБІ́ЖНИЙ, ІНОЗЕ́МНИЙ, ЧУЖОЗЕ́МНИЙ, ЗАГРАНИ́ЧНИЙ розм., ЗАМО́РСЬКИЙ заст., розм. На службу до закордонних міст при дворах та посольствах завше кликали українців (І. Словник синонімів української мови
8. іноземний — Інозе́мний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. іноземний — ІНОЗЕ́МНИЙ, а, е. Стос. до іншої держави, країни, належний їм; чужоземний, чужинницький. До цих мертвих і вузьких засад пристосовують вони [гімназичні вчителі] літературу іноземну, друкуючи.. безбарвну писанину (Фр. Словник української мови в 11 томах