голий

(який не має на собі одягу) [голий,] як (мов) бубон, зневажл.; голий, як (мов) турецький святий, жарт.; у чому (як) мати [на світ] народила (породила, спородила); у костюмі (в одежі) Адама (Єви, Адама і Єви), жарт.

Скінчивши це потрібне діло, – коли Оникій Бевзь перед громадою лишився, голий, мов бубон, мов турецький святий, голісінький, навіть не в одежі Адама.., – скінчивши пильну роботу, Мамай труснув буйним чубом, блиснув сергою, вклонився в пояс (Ільченко, Козацькому роду нема переводу, 1967, с. 155); Треба буде одежі, бо а мене як знімуть казенну, то я остануся, як турецький святий, буквально голий (Шевченко, 6, 1957, с. 138); У трофейних бочках з-під пального грілася вода, голі – як мати родила – бійці милися на сонці, стриглися (Гончар, 1959, с. 127); Ханська сторожа вмить здерла з Івана Тюріна всю одіж, залишивши, в чому мати породила, й потягла на вулицю… (Угляренко, Із дерева жалю, 1979, с, 204); Перед людьми явився Плачинда, в чому на світ мати породила (Стельмах, 1, 1982, с. 77); Одежу прихопиш на руку і йдеш, як Єва. Кілометри можеш йти отак вподовж коси в костюмі Єви, не ризикуючи нікого, крім птахів, зустріти (Гончар, На косі. Вітчизна, 1966, № 11, с. 31).

Джерело: Словник фразеологічних синонімів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

голий — (який без одягу, рослинності) оголений, нагий, (найчастіші? про волосся) лисий// у костюмі Адама і Єви, (голий) як турецький святий. Словник синонімів Полюги
голий — го́лий прикметник Орфографічний словник української мови
голий — Го́лий, перен. 1. Відкритий, неприкритий. Віче в Вашківцях н[ад] Ч[еремошем] відбуло ся минувшоїсуботи під голим небом, при значнім здвизі народа (Б. Українська літературна мова на Буковині
голий — Невбраний, роздягнений, р. нагий; (степ) не порослий, пустельний, безлюдний; (- гору) лисий, оголений; П. бідний; (- правду) неприкрашений, відвертий, чистий; (чай) одним-один, самий <�тільки>, без додатків; голенький, голісінький, голим-голий... Словник синонімів Караванського
голий — -а, -е. 1》 Який не має на собі одягу, без одягу; оголений (про людину). || у знач. ім. голий, -лого, ч. Той, хто не має на собі одягу. || перен. Який не має засобів до існування; бідний. || у знач. ім. голий, -лого, ч. Бідна або погано одягнена людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
голий — ГО́ЛИЙ, а, е. 1. Який не має на собі одягу, без одягу; оголений (про людину). Лазять діти у запічку Голодні і голі (Т. Шевченко); Ввійшла Варвара, важка, спокійна, з червоними, голими по лікоть руками (М. Коцюбинський); Бачить цар, що під вербою .. Словник української мови у 20 томах
голий — го́лий 1. який не має на собі одягу ◊ го́лий як го ма́ти роди́ла = го́лий як туре́цький святи́й (Франко) ◊ го́лий як туре́цький святи́й про бідну людину (ст)||голий як го мати родила 2. карт. Лексикон львівський: поважно і на жарт
голий — Голе, аж ребра світяться. Дуже бідний, не має у що одягнутися. Голий голого не позива. Бідний не судиться з бідним. Голий, як мати народила. Дуже бідний. Голий, як пень. Таке ж саме значення, як і попереднього прислів'я. Приповідки або українсько-народня філософія
голий — аж го́лому по́за па́зухою по́вно. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного речення; нічого. Набрав, що аж голому поза пазухою повно (Укр.. присл..). ви́скочити як го́лий (коза́к, Кузьма́) з ма́ку, зневажл. Фразеологічний словник української мови
голий — БІ́ДНИЙ (який живе в нестатках), УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИДЕ́ННИЙ підсил., НУЖДЕ́ННИЙ підсил., ГО́ЛИЙ підсил. розм., НИ́ЩИЙ підсил. заст., ОБІ́ДРАНИЙ (ОБДЕ́РТИЙ) підсил. розм., ГОЛОДРА́НИЙ зневажл., ГОЛОПУ́ЗИЙ зневажл. Словник синонімів української мови
голий — Го́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
голий — ГО́ЛИЙ, а, е. 1. Який не має на собі одягу, без одягу; оголений (про людину). Лазять діти у запічку Голодні і голі (Шевч., 11, 1953, 120); Ввійшла Варвара, важка, спокійна, з червоними, голими по лікоть руками (Коцюб. Словник української мови в 11 томах