1. Словник фразеологічних синонімів

мучити

(завдавати фізичних страждань; катувати, мордувати) мотати (тягти) жили з кого; пекти залізом і вогнем кого; здирати шкуру з кого; драги ремінь (реміняччя) з кого; лій топити з кого.

Відьом же тут колесовали і всіх шептух і ворожок Там жили з них чорти мотали і без вертушки на клубок (Котляревський, 1, 1952, с. 141); [Хмельницький:] Тебе, старого Тура, на катування, щоб з тебе тягли жили, залізом і вогнем пекли, здирали шкуру, – ні ніколи (Корнійчук, 1, 1955, с. 243); Я сам робив свою армію, сам її суддя – її люблю і вмру за неї сто разів, і хай з мене здирають шкуру!.. (Яновський, 2, 1983, с. 189); – Я ж – не про це! Я про шинки. А що кривдять бідних людей оті пани – поляки… – А сам ти реміняччя не дереш із кріпаків та хлопів? (Ільченко, Козацькому роду нема переводу, 1967, с. 115); – Атож! – знов задзвенів пан Хівря. – Здирства і податки довели не згірше ляхів: дай та дай, не тільний, а телись! З кого ремінь деруть, з кого вже й лій топлять! (Ільченко, Козацькому роду нема переводу, 1967, с. 114).

Джерело: Словник фразеологічних синонімів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мучити — (завдавати комусь фізичних та моральних страждань) катувати, мордувати// мотати жили, лій топити з кого, пекти залізом і вогнем. Словник синонімів Полюги
  2. мучити — му́чити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. мучити — Завдавати мук, катувати, розпинати, мордувати, брати на муки; (морально) краяти серце <�душу>, тягти душу з кого; (голодом) морити; (- думки) турбувати, хвилювати, жм. муляти; (тиранізувати) тиранити, варити воду. Словник синонімів Караванського
  4. мучити — див. карати; кривдити Словник синонімів Вусика
  5. мучити — -чу, -чиш, недок., перех. Завдавати мук, фізичних або моральних страждань. || Бути причиною, джерелом страждань. || безос. || також без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. мучити — МУ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., кого, що. Завдавати мук, фізичних або моральних страждань. Еней, бідняжка, ізлякався І ввесь, як крейда, побілів, І зараз у яги спитався, Хто їй так мучити велів? (І. Котляревський); Хлопчика мучили, та він не сказав ні слова (О. Словник української мови у 20 томах
  7. мучити — му́чити (терза́ти, рва́ти і т. ін.) се́рце (ду́шу) чиє (чию). Завдавати комусь горя, страждань, прикрощів і т. ін.; спричиняти переживання. — Що се (це) я? що се я?... Фразеологічний словник української мови
  8. мучити — МУ́ЧИТИ кого (завдавати мук, фізичних або моральних страждань; бути причиною, джерелом страждань), БОЛІ́ТИ кому, кого; КАТУВА́ТИ, ЗАКАТО́ВУВАТИ, МОРДУВА́ТИ, ЗАМОРДО́ВУВАТИ, НІ́ВЕЧИТИ... Словник синонімів української мови
  9. мучити — Му́чити, му́чу, -чиш, -чать; не муч, не му́чмо, не му́чте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. мучити — МУ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. Завдавати мук, фізичних або моральних страждань. Еней, бідняжка, ізлякався І ввесь, як крейда, побілів, І зараз у яги спитався, Хто їй так мучити велів? (Котл. Словник української мови в 11 томах
  11. мучити — Мучити, -чу, -чиш гл. Мучить. На тім крижі Христа мучено. Чуб. III. 354. Словник української мови Грінченка