мучити
МУ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., кого, що.
Завдавати мук, фізичних або моральних страждань.
Еней, бідняжка, ізлякався І ввесь, як крейда, побілів, І зараз у яги спитався, Хто їй так мучити велів? (І. Котляревський);
Хлопчика мучили, та він не сказав ні слова (О. Донченко);
* Образно. Мій краю прекрасний, розкошний, багатий! Хто тебе не мучив? (Т. Шевченко);
// Бути причиною, джерелом страждань.
Він знав, що тепер справді в Піски йти небезпечно; одначе совість його мучила, що так товариша кинули... (Панас Мирний);
– Тепер, коли наука так швидко пішла вперед і довела закони, на яких тримається всесвіт, Біблія – це просто збірник казок, розрахованих на старих дідів, яких мучить безсоння (Григорій Тютюнник);
// безос.
[Генрикова:] Знов його корчило та мучило, я вже далебі зо страху не знала, що мені з ним почати (Леся Українка);
// також без прям. дод. Не давати спокою, хвилювати, турбувати.
Тепер мені спокійніше, а то я за турботами не міг часом спочивати як слід, все мучила думка про вас всіх (М. Коцюбинський);
Ніч була безмилосердна. Все, що відсувалося за дня, стає перед очі, мучить, гризе й точить душу (Н. Кобринська).
Сумлі́ння му́чить / заму́чить див. сумлі́ння.
◇ (1) Му́чити (ра́нити, терза́ти) се́рце (ду́шу) чиє (чию) – завдавати кому-небудь горя, страждань, прикрощів, переживань.
– Що се [це] я? що се я?... Геть, геть від мене... Не муч мого серця (Панас Мирний);
Раїса чула в серці гостру й холодну крицю. Та криця різала її, ранила серце, доводила до розпуки (М. Коцюбинський);
Він любив її щиро, і кажда [кожна] звістка про неї, зла чи добра, ранила його душу (І. Франко);
– Не муч, не терзай мого серця... Я люблю тебе (А. Шиян);
Ті суди-пересуди, ясна річ, долинали й до слуху Івана і гострими скалками болісно ранили йому душу (І. Головченко і О. Мусієнко).
Значення в інших словниках
- мучити — (завдавати комусь фізичних та моральних страждань) катувати, мордувати// мотати жили, лій топити з кого, пекти залізом і вогнем. Словник синонімів Полюги
- мучити — му́чити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- мучити — (завдавати фізичних страждань; катувати, мордувати) мотати (тягти) жили з кого; пекти залізом і вогнем кого; здирати шкуру з кого; драги ремінь (реміняччя) з кого; лій топити з кого. Словник фразеологічних синонімів
- мучити — Завдавати мук, катувати, розпинати, мордувати, брати на муки; (морально) краяти серце <�душу>, тягти душу з кого; (голодом) морити; (- думки) турбувати, хвилювати, жм. муляти; (тиранізувати) тиранити, варити воду. Словник синонімів Караванського
- мучити — див. карати; кривдити Словник синонімів Вусика
- мучити — -чу, -чиш, недок., перех. Завдавати мук, фізичних або моральних страждань. || Бути причиною, джерелом страждань. || безос. || також без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мучити — му́чити (терза́ти, рва́ти і т. ін.) се́рце (ду́шу) чиє (чию). Завдавати комусь горя, страждань, прикрощів і т. ін.; спричиняти переживання. — Що се (це) я? що се я?... Фразеологічний словник української мови
- мучити — МУ́ЧИТИ кого (завдавати мук, фізичних або моральних страждань; бути причиною, джерелом страждань), БОЛІ́ТИ кому, кого; КАТУВА́ТИ, ЗАКАТО́ВУВАТИ, МОРДУВА́ТИ, ЗАМОРДО́ВУВАТИ, НІ́ВЕЧИТИ... Словник синонімів української мови
- мучити — Му́чити, му́чу, -чиш, -чать; не муч, не му́чмо, не му́чте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мучити — МУ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. Завдавати мук, фізичних або моральних страждань. Еней, бідняжка, ізлякався І ввесь, як крейда, побілів, І зараз у яги спитався, Хто їй так мучити велів? (Котл. Словник української мови в 11 томах
- мучити — Мучити, -чу, -чиш гл. Мучить. На тім крижі Христа мучено. Чуб. III. 354. Словник української мови Грінченка