непотрібний

(у якому немає потреби, необхідності; ірон., лайл.) приший кобилі хвіст; [потрібний (потрібен) як] п’яте колесо до воза (у возі, автобусові); потрібний (потрібна, потрібен) як дірка (діра) в мості; потрібний (потрібна, потрібне) як сліпому дзеркало, як лисому гребінь, як глухому музика, як торішній сніг, як коло трактора віжки, як (мов) зайцеві бубон, як сіль в оці; потрібний як собаці п’ята нога (здрастуйте, другий хвіст); потрібне як очкур на шию.

[Максим:] – Ви ж таки розумні і вчені, мовляв, люде то й розміркували б: що цілісінький день ви собі удвох балакаєте, а за вами слідком човгає щось таке, ніби теж скидається на людину, а ви його вважаєте ні за приший хвіст кобилі чи за німого!.. (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 140); – Хіба я не знаю, що ти любила Романа, – вже з серцем промовила Зося. – Потрібний він мені, як п’яте колесо до воза (Стельмах, 1, 1982, с. 294); Герман увесь віддався тій погоні за багатством; Рифка тепер стала для нього п’ятим колесом у возі (Франко, 5, 1951, с. 284); Що мав казати у відповідь «небіж»? Сказати, що готовий на подвиг в ім’я науки? Чи крикнути, що йому та наука потрібна, як п’яте колесо автобусові? (Збанацький, Пригода Івана Коструба, 1984, с. 224); І вони вирішили, що не слід зараз розповідати про це Оксані вже навіть тому, що Ліда у Вікторовому житті – як п’яте колесо у возі (Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1972, с. 173); Так потрібно, як діри в мості (Українські народні прислів’я, 1955, с. 272); Теє му [йому] так потрібно, як лисому гребінь, сліпому дзеркало, глухому музика (Українські народні прислів’я, 1963, с. 744); Його призивали, як офіцера, до гетьманського війська. Петро повістку подер. – Дайте спокій. Ваш гетьман так мені потрібен, як торішній сніг! (Панч, На калиновім мості, 1965, с. 98); Потрібний, як коло трактора віжки. Потрібний, як сіль в оці (Гурин, Образне слово, 1966, с. 149); – Потрібна мені ваша Окунівна, мов зайцеві бубон! – презирливо фиркнув Левко й одвернувся до вікна (Стельмах, 1, 1982, с. 542); – Мені твоя защита потрібна, як собаці п’ята нога (Москалець, Сейм виходить з берегів, 1961, с. 213); – Потрібне твоє спасибі і перепросини, як собаці драстуй (Стельмах, 1, 1982, с. 114); – Жартуй собі, молодий чоловіче, з дівчатами.., коли вже маєш таку охоту до жартів, а нам вони – як собаці другий хвіст, – вже трохи м’якше зауважив Перегуда (Іщук, Вербівчани, 1961, с. 202); Воно, те підслухування, правду кажучи, йому потрібне, як очкур на шию (Сиротюк, Великий благовіст, 1983, с. 100).