хвилюватися

(від глибокого зворушення, душевного переживання) захоплює (перехоплює) дух (подих) у кого, кому, безос; запирає (затискує) дух (подих, дихання) [у грудях] кому, у кого. безос; завмирати душею (серцем); серце в’яне у кого, чиє; серце як (ледве) не вискочить [з грудей] у кого, чиє; (від несподіваного переляку, очікування чогось невідомого) обливатися (холодним) потом; мороз іде (ішов, заходить, проходив, побіг і т. ін.) поза шкурою (поза шкірою, по шкурі, поза спину, поза спиною і т. ін.) кому, в кого; морозом сипонуло за (поза) спиною в кого, безос; обсипає снігом кого, безос; холод пробігає по спині (по жилах) у кого; мурашки (мурахи, комашки) бігають (забігали, лазять, пішли, полізли, пробігли й т. ін.) за (поза) спиною (по спині, по тілу, по хребту і т. ін.) у кого; (від страху, крайнього збудження, переживань) обсипає жаром кого, безос; кидає в жар кого, перев. безос; наче жаром всипало (сипонуло) [по спині] кого, безос; мов хто жару за комір насипав кому; у піт кидає (вдарило і т. ін.) кого, перев. безос; кида то в жар, то в холод (в жар і в холод) кого, перев. безос; кидає і в жар і в піт кого, перев. безос; то в жар (в огонь) кидає (укине), то морозом пройме (обсипле) кого, перев. безос

У мене дух захопило, і я, мов кам’яна, стою, а Марта тим часом мою косу розчісує (Панас Мирний, 1, 1968, с. 348); Товаришам перехопило дух (Гончар, 2, 1978, с. 152); В метро спускаємося вмить по сходах-самоходах, – в підземних залах все блищить, аж захопило подих! (Забіла, У широкий світ, 1960, с. 121); Серце у грудях калаталося, аж йому дух запирало (Мартович, Твори, 1954, с. 164); У Любові Прохорівни затиснуло дух у грудях (Ле, Роман міжгір’я, 1953, с. 74); Він [Федір] знав напам’ять майже всього «Кобзаря», читав його, коли на душі було важко, читав і… завмирав душею, весь плакав і хвилювався (Збанацький, 4, 1964, с. 74); Завмираючи серцем від страху та цікавості, Микоша йшов слідом за старою (Полторацький, Повість про Гоголя, 1960, с. 64); А як гляне, серце в’яне і в нього і в мене (Українські народні ліричні пісні, 1958, с. 169); Я затримую дихання, моє серце ледве не вискакує з грудей (Яновський, 2, 1982. с. 188): Калиновий стояв, обливаючися холодним потом, і ждав, що буде далі (Франко, 6, 1951, с. 339); [Сухарик:] Книги!.. А розкішні видання! Ви обливаєтесь потом, коли який-небудь невіглас мусолить брудними пальцями вашого «Фауста», за якого ви заплатили чотириста карбованців (Кочерга, 2, 1956, с. 328); Через скільки часу почулося старече стогнання, охання.., по всіх мороз заходив по шкурі, сльози заблищали ув очах (Панас Мирний, 4, 1970, с. 173); «Мороз проходить поза шкірою, наче мене прокляв хто», – говорить матрос Паліцин (Довженко, 2, 1964, с. 306)’; У Свирида аж мороз пробіг поза спиною від того таємного дідового шептання (Панас Мирний, 4, 1970, с. 324); Гнатові аж мороз пішов поза спину (Коцюбинський, 1, 1961, с. 32); Щось перехопило дух, серце застукало в грудях. За спиною аж морозом сипнуло (Грінченко, 1, 1963, с. 255); Гната раз обсипає снігом, другий – жаром… Ах, це неправда!.. він не злочинець… (Коцюбинський, 1, 1955, с. 76); Петро Федорович пізнав, де він – і холод пробіг по його гарячих жилах (Панас Мирний, 1, 1968, с. 85); Якийсь неприємний холод пробіг по спині, у голову закралась підозра… – Куди ви мене завели? – спитав інженер (Гжицький, Чорне озеро, 1961, с. 197); Синявін надто ревниво ставився до музики,.. й від тих мажорних, сильних акордів здригнувся, відчув, як мурашки полізли по тілу (Ле, Роман міжгір’я, 1953, с. 60); У о. Квінтіліана пішли мурашки поза спиною від сих дідичевих слів (Франко, 8, 1952, с. 38); Холодні мурахи пробігли по спині. Дівчина здригнулась (Донченко, 5, 1957, с. 351); «Революція – велике слово», – думає Шахай і почуває, як по хребту в нього лізуть комашки (Яновський, 2, 1983, с. 171); Від цих думок враз обсипало [Данила] жаром (Смолич, 2, 1971, с. 211); – Ну от я до тебе доторкнувся, то мене в жар кидає одразу… (Григір Тютюнник, Климко, 1984, с. 254); Повірте, аж наче жаром сипонуло по спині (Довженко, 3, 1964. с. 101); Мене наче жаром всипало (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 60); Мені мов хто жару за комір насипав (Збанацький, 1, 1974, с. 305); [Рябина:] Ой господи! Так ось воно як! Аж в піт вдарило (Франко, 9, 1952, с. 82); Панові слова аж у піт кинули сіромашного Дейнеку (Добровольський, Олов’яні солдатики, 1961, с. 8); Від того, що той приймач, а з ним і Москва, були зараз такими близькими і заразом такими недосяжними, Миколу кидало то в жар, то в холод, руки тремтіли, а щоки палали (Козаченко, Гарячі руки, 1960, с. 188); В обителі ця звістка [про приїзд Саїда] просто в жар і холод кинула ішанів (Ле, Роман міжгір’я, 1953, с. 359); [Ромодан:] Я під час пленуму нічого не відчував. Мене там кожну хвилину і в жар, і в піт кидало (Корнійчук, 2, 1955, с. 337); – Знаєш: як розказала мені твоя мати, яку ви нужду, яке лишенько замолоду терпіли, то мене то в огонь укине, то морозом обсипле (Панас Мирний, 2, 1969, с. 309); У мене похололо всередині, щось обірвалось в грудях. я ледве передихнув, здавалося, ще хвилина, і захлинувся б. Мене то в жар кидало, то проймало морозом (Збанацький, 1, 1974. с. 108). Пор.: злякатися; страшно; хвилювати.