безмежний

Значення в інших словниках

1. безмежний — безме́жний прикметник Орфографічний словник української мови
2. безмежний — Безкраїй, безкрайній, безберегий, безбережний, безграничний, нескінченний, безконечний, неосяжний, неоглядний, неозорий, неокраїй, без кінця-краю, з. неогорненний; (гніт) необмежений, (сум) безмірний, незміренний; п! ПРОСТОРИЙ Словник синонімів Караванського
3. безмежний — -а, -е. 1》 Який не має видимих меж; безкраїй, безконечний. || Нічим не обмежений, не поставлений ні в які рамки. Безмежне філос. — здатність предметів до безконечної зміни, взаємопереходу. 2》 перен. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. безмежний — БЕЗМЕ́ЖНИЙ, а, е. 1. Який не має видимих меж; безкраїй, безконечний. Хоч тремтить ся темрява безмежна, але хто збагне її тремтіння? (Леся Українка); Не видно живого – тільки небо та степ, а серед того безмежного степу тільки нас двоє мріє, як комашки (С. Словник української мови у 20 томах
5. безмежний — Безберегий, безбережний, безгранний, безкінечний, безконечний, безкраїй, безкрайній, безмір, безмірний, безмір'я, безнемірний, безосяжний, всеземний, всеобіймаючий, всеохоплюючий, всепланетний, всесвітній, невимірний, незміренний, незмірний... Словник синонімів Вусика
6. безмежний — БЕЗМЕ́ЖНИЙ (про простір — який не має видимих меж), БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, НЕОКРА́ЇЙ поет.; БЕЗДО́ННИЙ (звичайно про небо); БЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, НЕЗМІРЕ́ННИЙ підсил. Словник синонімів української мови
7. безмежний — Безме́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. безмежний — БЕЗМЕ́ЖНИЙ, а, е. 1. Який не має видимих меж; безкраїй, безконечний. Хоч тремтить ся темрява безмежна, але хто збагне її тремтіння? (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
9. безмежний — Безмежний, -а, -е Безграничный, безпредѣльный. Желех. Словник української мови Грінченка