1. Словник української мови в 11 томах

безмежний

БЕЗМЕ́ЖНИЙ, а, е.

1. Який не має видимих меж; безкраїй, безконечний.

Хоч тремтить ся темрява безмежна, але хто збагне її тремтіння? (Л. Укр., І, 1951, 238);

Не видно живого — тільки небо та степ, а серед того безмежного степу тільки нас двоє мріє, як комашки (Вас., І, 1959, 255);

Зелом проросли пустель сухі безмежні гони (Тич., І, 1957, 279);

Ти пливеш, моя країно мила, До безмежних обріїв ясних (Рильський, III, 1961, 29);

// Нічим не обмежений, не поставлений ні в які рамки.

Життя коротке, та безмежна штука І незглибиме творче ремесло (Фр., XI, 1952, 233);

Доки не був [Махно] отаманом, доки не мав безмежної влади в руках — ніколи не думав стільки про себе (Гончар, Таврія.., 1957, 620);

Техніка — безмежна у своїх можливостях (Руд., Вітер.., 1958, 432).

2. перен. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття).

Піднісся [Сенько] й показав своє лице, що на нім проявлявся якийсь сум і безмежна доброта (Март., Тв., 1954, 283);

Він увесь сповнений безмежної відваги й глибокої віри в перемогу робітничого класу (Панч, II, 1956, 228).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безмежний — Вичерпний, незмірний, (про перспективи) безкрайній, безкраїй. Словник синонімів Полюги
  2. безмежний — безме́жний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. безмежний — Безкраїй, безкрайній, безберегий, безбережний, безграничний, нескінченний, безконечний, неосяжний, неоглядний, неозорий, неокраїй, без кінця-краю, з. неогорненний; (гніт) необмежений, (сум) безмірний, незміренний; п! ПРОСТОРИЙ Словник синонімів Караванського
  4. безмежний — -а, -е. 1》 Який не має видимих меж; безкраїй, безконечний. || Нічим не обмежений, не поставлений ні в які рамки. Безмежне філос. — здатність предметів до безконечної зміни, взаємопереходу. 2》 перен. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. безмежний — БЕЗМЕ́ЖНИЙ, а, е. 1. Який не має видимих меж; безкраїй, безконечний. Хоч тремтить ся темрява безмежна, але хто збагне її тремтіння? (Леся Українка); Не видно живого – тільки небо та степ, а серед того безмежного степу тільки нас двоє мріє, як комашки (С. Словник української мови у 20 томах
  6. безмежний — Безберегий, безбережний, безгранний, безкінечний, безконечний, безкраїй, безкрайній, безмір, безмірний, безмір'я, безнемірний, безосяжний, всеземний, всеобіймаючий, всеохоплюючий, всепланетний, всесвітній, невимірний, незміренний, незмірний... Словник синонімів Вусика
  7. безмежний — БЕЗМЕ́ЖНИЙ (про простір — який не має видимих меж), БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, НЕОКРА́ЇЙ поет.; БЕЗДО́ННИЙ (звичайно про небо); БЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, НЕЗМІРЕ́ННИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  8. безмежний — Безме́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. безмежний — Безмежний, -а, -е Безграничный, безпредѣльный. Желех. Словник української мови Грінченка