1. Словник синонімів Вусика

безмежний

Безберегий, безбережний, безгранний, безкінечний, безконечний, безкраїй, безкрайній, безмір, безмірний, безмір'я, безнемірний, безосяжний, всеземний, всеобіймаючий, всеохоплюючий, всепланетний, всесвітній, невимірний, незміренний, незмірний, незмірняний, неміряний, необмежений, неоглядний, неозорий, неозорний, неокраїй, неокрайній, неомірний, неосяжний, неохопний, нескінченний, несходимий, широкополий

Фразеологічні синоніми: без кінця і краю; без меж; безмір всесвітній; безмір космічний; безмір'я світове; де лиш око сягає; куди око дістає; куди око не сягає; не обняти оком; немає берегів; нема кінця-краю; ні перейти, ні перелетіти; ні початку, ні краю; скільки оком захопиш; скільки оком зглянеш; скільки оком скинеш; скільки око сягає; як далеко око сягає

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безмежний — Вичерпний, незмірний, (про перспективи) безкрайній, безкраїй. Словник синонімів Полюги
  2. безмежний — безме́жний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. безмежний — Безкраїй, безкрайній, безберегий, безбережний, безграничний, нескінченний, безконечний, неосяжний, неоглядний, неозорий, неокраїй, без кінця-краю, з. неогорненний; (гніт) необмежений, (сум) безмірний, незміренний; п! ПРОСТОРИЙ Словник синонімів Караванського
  4. безмежний — -а, -е. 1》 Який не має видимих меж; безкраїй, безконечний. || Нічим не обмежений, не поставлений ні в які рамки. Безмежне філос. — здатність предметів до безконечної зміни, взаємопереходу. 2》 перен. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. безмежний — БЕЗМЕ́ЖНИЙ, а, е. 1. Який не має видимих меж; безкраїй, безконечний. Хоч тремтить ся темрява безмежна, але хто збагне її тремтіння? (Леся Українка); Не видно живого – тільки небо та степ, а серед того безмежного степу тільки нас двоє мріє, як комашки (С. Словник української мови у 20 томах
  6. безмежний — БЕЗМЕ́ЖНИЙ (про простір — який не має видимих меж), БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, НЕОКРА́ЇЙ поет.; БЕЗДО́ННИЙ (звичайно про небо); БЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, НЕЗМІРЕ́ННИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  7. безмежний — Безме́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. безмежний — БЕЗМЕ́ЖНИЙ, а, е. 1. Який не має видимих меж; безкраїй, безконечний. Хоч тремтить ся темрява безмежна, але хто збагне її тремтіння? (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  9. безмежний — Безмежний, -а, -е Безграничный, безпредѣльный. Желех. Словник української мови Грінченка