допитливий
(який прагне багато дізнатися) цікавий, доскіпливий.
Джерело:
Словник синонімів Полюги
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- допитливий — допи́тливий прикметник Орфографічний словник української мови
- допитливий — Цікавий, доскіпливий, спраглий <�жадущий> знань, жадібний знати; (погляд) пильний, запитливий. Словник синонімів Караванського
- допитливий — [допитлиевией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
- допитливий — -а, -е. Який хоче, намагається про все дізнатися, все зрозуміти. || Який виражає бажання, прагнення про все дізнатися (про очі, погляд і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- допитливий — ДОПИ́ТЛИВИЙ (який прагне про все дізнатися, все зрозуміти; властивий такій людині), ЦІКА́ВИЙ, ЗНАТТЄЛЮ́БНИЙ, ДОСКІ́ПЛИВИЙ розм. Удумливий, до всього цікавий, допитливий (Мусій) ..Оце й до них ходить хіба не з тієї допитливості (А. Словник синонімів української мови
- допитливий — Допи́тливий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- допитливий — ДОПИ́ТЛИВИЙ, а, е. Який хоче, намагається про все дізнатися, все зрозуміти. Допитливий Данилко про все хотів знати і не давав спочинку Мирославові (Хижняк... Словник української мови в 11 томах
- допитливий — Допитливий, -а, -е Пытливый. Мати все те бачила допитливим оком. Левиц. Пов. 257. Словник української мови Грінченка