котити

Значення в інших словниках

1. котити — коти́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. котити — Сунути <�пересувати> котом; (на колесах) везти, рухати; ЖМ. їхати; (- місяць, хмари) котитися; (- річку) Р. текти. Словник синонімів Караванського
3. котити — кочу, котиш, недок. 1》 перех. Пересувати круглий предмет у певному напрямі, обертаючи його. || Везти, переміщати на колесах. 2》 перех. Рухати силою течії, вітру тощо. 3》 неперех., розм. Те саме, що їхати 1). 4》 неперех., розм. Те саме, що котитися 2). 5》 неперех., розм. Те саме, що текти 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. котити — КОТИ́ТИ, кочу́, ко́тиш, недок. 1. що. Пересувати круглий предмет у певному напрямі, обертаючи його. Галя помагала йому, то котила м'яча, то підставляла свою паличку (Панас Мирний); Спішить до діла люд; Тут валка камінь котить, Там молоти кують (І. Словник української мови у 20 томах
5. котити — (котить) недок. Словник жарґонної лексики української мови
6. котити — коти́ти / покоти́ти бо́чку на кого. Наговорювати щось на кого-небудь, безпідставно звинувачувати когось у чомусь. Начальник управління котив на нього, Грека, бочку. Це спочатку здивувало Василя Федоровича, а далі обурило (Ю. Фразеологічний словник української мови
7. котити — Ї́ХАТИ (про засоби пересування — рухатися в якомусь напрямі), ІТИ́ (ЙТИ), КОТИ́ТИСЯ, КОТИ́ТИ розм. (про автомобіль, віз); МЧА́ТИ, МЧА́ТИСЯ, ЛЕТІ́ТИ, НЕСТИ́СЯ, БІ́ГТИ розм., ГНА́ТИ розм. (швидко); ТЯГТИ́СЯ (ТЯГНУ́ТИСЯ) розм., ПЛЕСТИ́СЯ розм. Словник синонімів української мови
8. котити — КОТИ́ТИ, кочу́, ко́тиш, недок. 1. перех. Пересувати круглий предмет у певному напрямі, обертаючи його. Галя помагала йому, то котила м’яча, то підставляла свою паличку (Мирний, IV, 1955, 73); Спішить до діла люд; Тут валка камінь котить. Словник української мови в 11 томах
9. котити — Коти́ти, -чу́, -тиш гл. Катить. Лід кріпкий, хоч гармати поти. Ном. Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем. Шевч. 82. Словник української мови Грінченка