людяний

Значення в інших словниках

1. людяний — лю́дяний прикметник Орфографічний словник української мови
2. людяний — Гуманний <�чуйний, добросердий, щирий, уважний>, людолюбний; Р. людний. Словник синонімів Караванського
3. людяний — див. Добрий Словник синонімів Вусика
4. людяний — -а, -е. 1》 Який щиро, доброзичливо, чуйно ставиться до інших; уважний до чужих потреб; гуманний. || Сповнений щирістю, гуманністю. || Оснований на гуманному ставленні до людини. || У якому є щирість, уважність, доброзичливість (про художні твори тощо). 2》 рідко. Те саме, що людний. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. людяний — ЛЮ́ДЯНИЙ, а, е. 1. Який щиро, доброзичливо, чуйно ставиться до інших; уважний до чужих потреб; гуманний. Купер'ян .. натура товариська, веселий, людяний (Леся Українка); Не хочу я в рай, і не заздрю я Крезові. Заб'юся в глухий оцей кут. Словник української мови у 20 томах
6. людяний — ДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВИЙ (який бажає людям добра, співчуває їм, дбає про них; який виражає таке ставлення до людей; про почуття, поведінку тощо такої людини), ЗИЧЛИ́ВИЙ, ПРИХИ́ЛЬНИЙ, ДОБРОЗИ́ЧНИЙ рідше; ПОБЛА́ЖЛИВИЙ (трохи зверхній); ТЕ́ПЛИЙ (перев. Словник синонімів української мови
7. людяний — Лю́дяний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. людяний — ЛЮ́ДЯНИЙ, а, е. 1. Який щиро, доброзичливо, чуйно ставиться до інших; уважний до чужих потреб; гуманний. Купер’ян.. натура товариська, веселий, людяний (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
9. людяний — Людяний, -а, -е Гуманный, привѣтливый въ обращенія. О. Гервасій... вийшов пан-отцем простим, людяним. Св. Л. 17. 2) Человѣческій, свойственный порядочному человѣку, настоящій. У нього і скотини людяної чорт-ма. У багача і одежа людяна. Словник української мови Грінченка