1. Словник української мови в 11 томах

людяний

ЛЮ́ДЯНИЙ, а, е.

1. Який щиро, доброзичливо, чуйно ставиться до інших; уважний до чужих потреб; гуманний.

Купер’ян.. натура товариська, веселий, людяний (Л. Укр., III, 1952, 722);

Мушу признатись, що ті люди такі цікаві, такі добрі й людяні, що душа з ними одпочиває (Коцюб., III, 1956, 358);

Він дуже людяний, оцей Стьопа Матюшенко. Завжди комусь допомагає, за когось клопочеться (Собко, Матв. затока, 1962, 232);

// Сповнений щирістю, гуманністю.

Вона усміхалась людяною усмішкою, простягнувши до мене обидві руки (Досв., Вибр., 1959, 404);

Велике й людяне серце було в Миколи Щорса, сповнене ненавистю до ворогів і палкою любов’ю до трудящого народу (Скл., Легенд. начдив, 1957, 60);

// Оснований на гуманному ставленні до людини.

Не залишим, не покинем (То закон людяний, чесний) Друга вірного в біді (Шер., Дорога.., 1957, 21);

Девіз Другого Московського Міжнародного кінофестивалю надзвичайно людяний: "За гуманізм кіномистецтва, за мир і дружбу між народами!" (Мист., 5, 1961, 30);

// У якому є щирість, уважність, доброзичливість (про художні твори тощо).

Деякі [оповідання] визначаються живим малюнком дійсного життя і глибшою, людяною думкою (Фр., IV, 1950, 156).

2. рідко. Те саме, що лю́дний.

— А станьте ви [Вітри] на рівні ноги: На гори, доли на людяні, шляхи, на перелоги (Тич., І, 1957, 48).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. людяний — (чуйний до інших) щирий, чоловічний, гуманний. Словник синонімів Полюги
  2. людяний — лю́дяний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. людяний — Гуманний <�чуйний, добросердий, щирий, уважний>, людолюбний; Р. людний. Словник синонімів Караванського
  4. людяний — див. Добрий Словник синонімів Вусика
  5. людяний — -а, -е. 1》 Який щиро, доброзичливо, чуйно ставиться до інших; уважний до чужих потреб; гуманний. || Сповнений щирістю, гуманністю. || Оснований на гуманному ставленні до людини. || У якому є щирість, уважність, доброзичливість (про художні твори тощо). 2》 рідко. Те саме, що людний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. людяний — ЛЮ́ДЯНИЙ, а, е. 1. Який щиро, доброзичливо, чуйно ставиться до інших; уважний до чужих потреб; гуманний. Купер'ян .. натура товариська, веселий, людяний (Леся Українка); Не хочу я в рай, і не заздрю я Крезові. Заб'юся в глухий оцей кут. Словник української мови у 20 томах
  7. людяний — ДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВИЙ (який бажає людям добра, співчуває їм, дбає про них; який виражає таке ставлення до людей; про почуття, поведінку тощо такої людини), ЗИЧЛИ́ВИЙ, ПРИХИ́ЛЬНИЙ, ДОБРОЗИ́ЧНИЙ рідше; ПОБЛА́ЖЛИВИЙ (трохи зверхній); ТЕ́ПЛИЙ (перев. Словник синонімів української мови
  8. людяний — Лю́дяний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. людяний — Людяний, -а, -е Гуманный, привѣтливый въ обращенія. О. Гервасій... вийшов пан-отцем простим, людяним. Св. Л. 17. 2) Человѣческій, свойственный порядочному человѣку, настоящій. У нього і скотини людяної чорт-ма. У багача і одежа людяна. Словник української мови Грінченка