підскакувати
(рухатись, стрибаючи) підстрибувати, підплигувати, стрибати.
Джерело:
Словник синонімів Полюги
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підскакувати — підска́кувати 1 дієслово недоконаного виду підстрибувати; швидко наближатися підска́кувати 2 дієслово недоконаного виду наближатися навскач Орфографічний словник української мови
- підскакувати — Підстрибувати, підплигувати, (з місця) підхоплюватися; (на вибоях) підлітати; (- ціни) підвищуватися, підноситися, рости; (до кого) прискакувати, скакати; док. ПІДСКОЧИТИ, (- гарячу пору) П. надійти, настати. Словник синонімів Караванського
- підскакувати — див. стрибати Словник синонімів Вусика
- підскакувати — I -ую, -уєш, недок., підскочити, -чу, -чиш, док. 1》 Робити невеликі стрибки вгору; підплигувати, підстрибувати. || Злегка підлітати вгору (від поштовхів, коливань і т. ін.). || Дуже здригатися, коливатися. || перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підскакувати — ПІДСКА́КУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПІДСКО́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. Робити невеликі стрибки вгору; підплигувати, підстрибувати. Панночка аж підскакує, аж із радощів червоніє (Марко Вовчок); Мало не плачучи, стояла тітка Дарка, а за пару кроків од неї .. Словник української мови у 20 томах
- підскакувати — ПІДБІГА́ТИ (наближатися швидко, бігом), НАДБІГА́ТИ, ПРИБІГА́ТИ, ПІДЛІТА́ТИ розм., ПІДСКА́КУВАТИ розм., ПРИСКА́КУВАТИ розм., НАДСКА́КУВАТИ розм. — Док.: підбі́гти, надбі́гти, прибі́гти, підлеті́ти, підско́чити, приско́чити, надско́чити. Словник синонімів української мови
- підскакувати — ПІДСКА́КУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПІДСКО́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. Робити невеликі стрибки вгору; підплигувати, підстрибувати. Панночка аж підскакує, аж із радощів червоніє (Вовчок, І, 1955, 107); Мало не плачучи, стояла тітка Дарка, а за пару кроків од неї.. Словник української мови в 11 томах
- підскакувати — Підскакувати, -кую, -єш сов. в. підскочити, -чу, -чиш, гл. 1) Подскакивать, подскочить вверхъ, подпрыгивать, подпрыгнуть. Підскакує, як зінське щеня. Ном. № 3406. 2) Подскакивать, подскочить къ чему, кому. Рудч. Ск. II. 175. Словник української мови Грінченка