1. Великий тлумачний словник сучасної мови

підскакувати

підска́кувати

I -ую, -уєш, недок., підскочити, -чу, -чиш, док.

1》 Робити невеликі стрибки вгору; підплигувати, підстрибувати.

|| Злегка підлітати вгору (від поштовхів, коливань і т. ін.).

|| Дуже здригатися, коливатися.

|| перен., розм. Різко збільшуватися, підвищуватися.

2》 Швидко підбігати, стрибками наближатися до кого-, чого-небудь.

3》 перев. док., розм. Швидко сходити, збігати, з'їздити куди-небудь або з'явитися десь ненадовго.

4》 тільки док., розм. Надійти, настати (про час, події і т. ін.).

II -ую, -уєш, недок., підскакати, -качу, -качеш, док.

Наближатися навскач до кого-, чого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підскакувати — (рухатись, стрибаючи) підстрибувати, підплигувати, стрибати. Словник синонімів Полюги
  2. підскакувати — підска́кувати 1 дієслово недоконаного виду підстрибувати; швидко наближатися підска́кувати 2 дієслово недоконаного виду наближатися навскач Орфографічний словник української мови
  3. підскакувати — Підстрибувати, підплигувати, (з місця) підхоплюватися; (на вибоях) підлітати; (- ціни) підвищуватися, підноситися, рости; (до кого) прискакувати, скакати; док. ПІДСКОЧИТИ, (- гарячу пору) П. надійти, настати. Словник синонімів Караванського
  4. підскакувати — див. стрибати Словник синонімів Вусика
  5. підскакувати — ПІДСКА́КУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПІДСКО́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. Робити невеликі стрибки вгору; підплигувати, підстрибувати. Панночка аж підскакує, аж із радощів червоніє (Марко Вовчок); Мало не плачучи, стояла тітка Дарка, а за пару кроків од неї .. Словник української мови у 20 томах
  6. підскакувати — ПІДБІГА́ТИ (наближатися швидко, бігом), НАДБІГА́ТИ, ПРИБІГА́ТИ, ПІДЛІТА́ТИ розм., ПІДСКА́КУВАТИ розм., ПРИСКА́КУВАТИ розм., НАДСКА́КУВАТИ розм. — Док.: підбі́гти, надбі́гти, прибі́гти, підлеті́ти, підско́чити, приско́чити, надско́чити. Словник синонімів української мови
  7. підскакувати — ПІДСКА́КУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПІДСКО́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. Робити невеликі стрибки вгору; підплигувати, підстрибувати. Панночка аж підскакує, аж із радощів червоніє (Вовчок, І, 1955, 107); Мало не плачучи, стояла тітка Дарка, а за пару кроків од неї.. Словник української мови в 11 томах
  8. підскакувати — Підскакувати, -кую, -єш сов. в. підскочити, -чу, -чиш, гл. 1) Подскакивать, подскочить вверхъ, подпрыгивать, подпрыгнуть. Підскакує, як зінське щеня. Ном. № 3406. 2) Подскакивать, подскочить къ чему, кому. Рудч. Ск. II. 175. Словник української мови Грінченка