кубло

Значення в інших словниках

1. кубло — кубло́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. кубло — (звірів) лігво; (птахів) гніздо; ЖМ. оселя, дім; П. родина, рід, нащадки; (злочинне) кишло; кубельце, кублище. Словник синонімів Караванського
3. кубло — -а, с. 1》 Заглиблення в землі, часто під коренями дерев, де живуть і розмножуються звірі, плазуни; лігво. || Місце, житло птахів, зроблене з галуззя, листя тощо для відкладання яєць, висиджування й виведення пташат; гніздо (у 1 знач.). || перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кубло — КУБЛО́, а́, с. 1. Заглиблення в землі, часто під коренями дерев, де живуть і розмножуються звірі, плазуни; лігво. Під коренем дуба зробив собі старий вовк кубло (О. Копиленко); Гади збиралися на зиму в спільне кубло! (О. Словник української мови у 20 томах
5. кубло — зви́ти / звива́ти (ви́ти) гніздо́ (кубло́). 1. тільки гніздо́. Влаштувати особисте життя, створити сім’ю. Думав я — зійдемось із Орисею, зів’єм своє гніздо, а виходить як у тій пісні: “Ой ти, дівчино, моє ти зерня, дорога наша — колюче терня... Фразеологічний словник української мови
6. кубло — ВИ́ВОДОК (про птахів, тварин — сукупність малят, виведених однією самкою за один раз), ВИ́ВІД, КУБЛО́, ПРИПЛІ́Д, РОЗПЛО́ДОК рідше, ПРИПЛІ́ДОК розм. Плавали на ньому (озері) виводки домашніх гусей і качок (А. Словник синонімів української мови
7. кубло — Кубло́, -ла́, -лу́; ку́бла, ку́бел Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. кубло — КУБЛО́, а, с. 1. Заглиблення в землі, часто під коренями дерев, де живуть і розмножуються звірі, плазуни; лігво. Вітер звалив величезного дуба. Під коренем того дуба зробив собі старий вовк кубло (Коп., Як вони.. Словник української мови в 11 томах
9. кубло — Кубло́, -ла с. 1) Логовище. Звіря... в своїм кублі недвижно спочиває. К. Іов. 82. 2) Гнѣздо, преимущественно вырытое въ землѣ, a затѣмъ и всякое. На Благовіщення і птиця не несеться й кубла не в'є. Ном. № 418. Словник української мови Грінченка