1. Великий тлумачний словник сучасної мови

кубло

кубло́

-а, с.

1》 Заглиблення в землі, часто під коренями дерев, де живуть і розмножуються звірі, плазуни; лігво.

|| Місце, житло птахів, зроблене з галуззя, листя тощо для відкладання яєць, висиджування й виведення пташат; гніздо (у 1 знач.).

|| перен., розм. Те, що нагадує лігво, гніздо.

2》 перен., розм. Людське житло; оселя, дім (у 2 знач.).

3》 Звірята одного приплоду; виводок. Вовче кубло.

|| перен., розм. Про родину, рід.

4》 перен. Місце зосередження, притулок антигромадських або аморальних, злочинних елементів.

|| збірн., зневажл. Група людей, що проводить антигромадську або злочинну діяльність; зграя (у 3 знач.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кубло — кубло́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. кубло — (звірів) лігво; (птахів) гніздо; ЖМ. оселя, дім; П. родина, рід, нащадки; (злочинне) кишло; кубельце, кублище. Словник синонімів Караванського
  3. кубло — I гніздечко, гніздо, кишло, кубелечко, кубельце, лігво II див. барліг; оселя; притулок Словник синонімів Вусика
  4. кубло — КУБЛО́, а́, с. 1. Заглиблення в землі, часто під коренями дерев, де живуть і розмножуються звірі, плазуни; лігво. Під коренем дуба зробив собі старий вовк кубло (О. Копиленко); Гади збиралися на зиму в спільне кубло! (О. Словник української мови у 20 томах
  5. кубло — зви́ти / звива́ти (ви́ти) гніздо́ (кубло́). 1. тільки гніздо́. Влаштувати особисте життя, створити сім’ю. Думав я — зійдемось із Орисею, зів’єм своє гніздо, а виходить як у тій пісні: “Ой ти, дівчино, моє ти зерня, дорога наша — колюче терня... Фразеологічний словник української мови
  6. кубло — ВИ́ВОДОК (про птахів, тварин — сукупність малят, виведених однією самкою за один раз), ВИ́ВІД, КУБЛО́, ПРИПЛІ́Д, РОЗПЛО́ДОК рідше, ПРИПЛІ́ДОК розм. Плавали на ньому (озері) виводки домашніх гусей і качок (А. Словник синонімів української мови
  7. кубло — Кубло́, -ла́, -лу́; ку́бла, ку́бел Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. кубло — КУБЛО́, а, с. 1. Заглиблення в землі, часто під коренями дерев, де живуть і розмножуються звірі, плазуни; лігво. Вітер звалив величезного дуба. Під коренем того дуба зробив собі старий вовк кубло (Коп., Як вони.. Словник української мови в 11 томах
  9. кубло — Кубло́, -ла с. 1) Логовище. Звіря... в своїм кублі недвижно спочиває. К. Іов. 82. 2) Гнѣздо, преимущественно вырытое въ землѣ, a затѣмъ и всякое. На Благовіщення і птиця не несеться й кубла не в'є. Ном. № 418. Словник української мови Грінченка