поціляти

Значення в інших словниках

1. поціляти — поціля́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. поціляти — -яю, -яєш, недок., поцілити, -лю, -лиш, док., перех. і неперех., розм. 1》 Кидаючи, спрямовуючи що-небудь у ціль, досягати її; влучати. || Потрапляти в ціль (про кулю, бомбу і т. ін.). || Ударяти когось чим-небудь. 2》 тільки недок., неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поціляти — ПОЦІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОЦІ́ЛИТИ, лю, лиш, док., кого, що і без прям. дод., розм. 1. Кидаючи, спрямовуючи що-небудь у ціль, досягати її; влучати. Постріл гримає гучно – в лоба кулею влучно Воєводі козак поціляє (С. Словник української мови у 20 томах
4. поціляти — ВЛУ́ЧИТИ (УЛУ́ЧИТИ) (про людину — кидаючи щось або стріляючи, потрапляти в ціль; про стрілу, кулю і т. ін. — досягати цілі), ВЦІ́ЛИТИ (УЦІ́ЛИТИ), ПОЦІ́ЛИТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ), ПОТРА́ПИТИ, ПОПА́СТИ, ЛУ́ЧИТИ розм., ВГАТИ́ТИ (УГАТИ́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
5. поціляти — ПОЦІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОЦІ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. і неперех., розм. 1. Кидаючи, спрямовуючи що-небудь у ціль, досягати її; влучати. Постріл гримає гучно — в лоба кулею влучно Воєводі козак поціляє (Голов. Словник української мови в 11 томах