поціляти
поціля́ти
-яю, -яєш, недок., поцілити, -лю, -лиш, док., перех. і неперех., розм.
1》 Кидаючи, спрямовуючи що-небудь у ціль, досягати її; влучати.
|| Потрапляти в ціль (про кулю, бомбу і т. ін.).
|| Ударяти когось чим-небудь.
2》 тільки недок., неперех. Цілитись у кого-, що-небудь.
|| перен., розм. Натякати на кого-, що-небудь; мати на увазі когось, щось.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поціляти — поціля́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- поціляти — див. стріляти; цілитися Словник синонімів Вусика
- поціляти — ПОЦІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОЦІ́ЛИТИ, лю, лиш, док., кого, що і без прям. дод., розм. 1. Кидаючи, спрямовуючи що-небудь у ціль, досягати її; влучати. Постріл гримає гучно – в лоба кулею влучно Воєводі козак поціляє (С. Словник української мови у 20 томах
- поціляти — ВЛУ́ЧИТИ (УЛУ́ЧИТИ) (про людину — кидаючи щось або стріляючи, потрапляти в ціль; про стрілу, кулю і т. ін. — досягати цілі), ВЦІ́ЛИТИ (УЦІ́ЛИТИ), ПОЦІ́ЛИТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ), ПОТРА́ПИТИ, ПОПА́СТИ, ЛУ́ЧИТИ розм., ВГАТИ́ТИ (УГАТИ́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
- поціляти — ПОЦІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОЦІ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. і неперех., розм. 1. Кидаючи, спрямовуючи що-небудь у ціль, досягати її; влучати. Постріл гримає гучно — в лоба кулею влучно Воєводі козак поціляє (Голов. Словник української мови в 11 томах