придержувати

Значення в інших словниках

1. придержувати — приде́ржувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. придержувати — -ую, -уєш, недок., придержати, -жу, -жиш, док., перех. 1》 Беручись руками за кого-, що-небудь, не давати рухатися, падати і т. ін.; притримувати. || Здержувати або зупиняти рух кого-небудь. || Уповільнювати (звичайно ходу). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. придержувати — див. здержувати Словник чужослів Павло Штепа
4. придержувати — ПРИДЕ́РЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИДЕ́РЖАТИ, жу, жиш, док., кого, що. 1. Беручись руками за кого-, що-небудь, не давати рухатися, падати і т. ін.; притримувати. Титар .. Словник української мови у 20 томах
5. придержувати — приде́ржати / приде́ржувати язи́к ((свого́) язика́) (за зуба́ми). Утриматися від висловлення; змовчати. Але на цей раз я таки придержав свого язика і не розповів нічого (Л. Смілянський); — І ти, Павле Григоровичу, придержав язика за зубами (П. Панч). Фразеологічний словник української мови
6. придержувати — БЕРЕГТИ́ (ощадливо витрачати або використовувати), ЗБЕРІГА́ТИ, ВІДКЛАДА́ТИ, ПРИБЕРІГА́ТИ, ПРИТРИ́МУВАТИ, ПРИДЕ́РЖУВАТИ (залишати про запас); ШКОДУВА́ТИ, ЖАЛІ́ТИ, ЖАЛКУВА́ТИ розм., ЖА́ЛУВАТИ розм., рідше (неохоче, скупо витрачати що-небудь). — Док. Словник синонімів української мови
7. придержувати — Приде́ржувати, -жую, -жуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. придержувати — ПРИДЕ́РЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИДЕ́РЖАТИ, жу, жиш, док., перех. 1. Беручись руками за кого-, що-небудь, не давати рухатися, падати і т. ін.; притримувати. Титар.. Словник української мови в 11 томах
9. придержувати — Придержувати, -жую, -єш сов. в. приде́ржати, -жу, -жиш, гл. Придерживать, придержать. Протиус догнав, Недвига придержав. Рудч. Ск. І. 121. придержати ходу. Умѣрить шагъ, пойти тише. МВ. І. 105. Словник української мови Грінченка