прокидати

Значення в інших словниках

1. прокидати — проки́дати дієслово доконаного виду прокида́ти 1 дієслово недоконаного виду розчищати; кидати прокида́ти 2 дієслово недоконаного виду пробуджувати розм. Орфографічний словник української мови
2. прокидати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Те саме, що прокинути I 1). 2》 Кидати (у 1 знач.) якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прокидати — ПРОКИДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПРОКИ́НУТИ, ну, неш, док., що. 1. також без дод. Відкидаючи що-небудь, розчищати, прокладати (дорогу, стежку і т. ін.). Сніги впали великі, і Андрій радо прокидає од порога до воріт стежку (М. Коцюбинський); Юркові .. Словник української мови у 20 томах
4. прокидати — ПРОКЛАДА́ТИ (дорогу, стежку — утворювати, йдучи, ходячи, їдучи, їздячи), ТОРУВА́ТИ, УТОРО́ВУВАТИ (ВТОРО́ВУВАТИ), УБИВА́ТИ (ВБИВА́ТИ), ПРОБИВА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРОТИРА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
5. прокидати — ПРОКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Те саме, що проки́нути¹ 1. Він уже миролюбно радить хлопчикові: — Узяв би лопатку та й прокидав стежку до хвіртки. Не малий уже… Час і до діла братись (Збан., Сеспель, 1961, 303); Всеньку ніч шугали вітри.. Словник української мови в 11 томах
6. прокидати — Прокида́ти, -да́ю, -єш сов. в. прокидати, -даю, -єш, и прокинути, -ну, -неш, гл. 1) Расчищать, расчистить, прогресть отъ снѣга и пр. Ну й понамітало снігу! Треба прокидати (прокинути) стежку від хати до хліва. 2) Не попадать, не попасть, промахнуться. Словник української мови Грінченка