1. Словник української мови Грінченка

прокидати

Прокида́ти, -да́ю, -єш

сов. в. прокидати, -даю, -єш, и прокинути, -ну, -неш, гл.

1) Расчищать, расчистить, прогресть отъ снѣга и пр. Ну й понамітало снігу! Треба прокидати (прокинути) стежку від хати до хліва.

2) Не попадать, не попасть, промахнуться. Стріляли козаки та рейтари. І вони прокинули. Морд. Пл. 171.

3) Простилать, простлать. Прокинувши на полу ряднину, лягла й сама хоч задрімати. Мир. ХРВ. 56. Та зійду я на могилу, та прокину сірячину, та ляжу трохи спочину. КС. 1883. IV. 907. (н. п.).

4) Истрачивать, истратить, потерпѣть убытокъ. На весіллі в родичів рублів п'ять прокинеш. Лубен. у. На тому заробиш, на тому прокинеш. Лубен. у.

5) сов. в. только прокинути. Будить, разбудить. Цілу ніч прокидало Христю материне важке зітхання. Мир. Пов. І. 118. Заснула без подушки, — прокинули б дівчину та поклали б їй подушечку. Зміев. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прокидати — проки́дати дієслово доконаного виду прокида́ти 1 дієслово недоконаного виду розчищати; кидати прокида́ти 2 дієслово недоконаного виду пробуджувати розм. Орфографічний словник української мови
  2. прокидати — див. кидати Словник синонімів Вусика
  3. прокидати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Те саме, що прокинути I 1). 2》 Кидати (у 1 знач.) якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прокидати — ПРОКИДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПРОКИ́НУТИ, ну, неш, док., що. 1. також без дод. Відкидаючи що-небудь, розчищати, прокладати (дорогу, стежку і т. ін.). Сніги впали великі, і Андрій радо прокидає од порога до воріт стежку (М. Коцюбинський); Юркові .. Словник української мови у 20 томах
  5. прокидати — ПРОКЛАДА́ТИ (дорогу, стежку — утворювати, йдучи, ходячи, їдучи, їздячи), ТОРУВА́ТИ, УТОРО́ВУВАТИ (ВТОРО́ВУВАТИ), УБИВА́ТИ (ВБИВА́ТИ), ПРОБИВА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРОТИРА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  6. прокидати — ПРОКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Те саме, що проки́нути¹ 1. Він уже миролюбно радить хлопчикові: — Узяв би лопатку та й прокидав стежку до хвіртки. Не малий уже… Час і до діла братись (Збан., Сеспель, 1961, 303); Всеньку ніч шугали вітри.. Словник української мови в 11 томах