прокидати
проки́дати
дієслово доконаного виду
прокида́ти 1
дієслово недоконаного виду
розчищати; кидати
прокида́ти 2
дієслово недоконаного виду
пробуджувати
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прокидати — див. кидати Словник синонімів Вусика
- прокидати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Те саме, що прокинути I 1). 2》 Кидати (у 1 знач.) якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прокидати — ПРОКИДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПРОКИ́НУТИ, ну, неш, док., що. 1. також без дод. Відкидаючи що-небудь, розчищати, прокладати (дорогу, стежку і т. ін.). Сніги впали великі, і Андрій радо прокидає од порога до воріт стежку (М. Коцюбинський); Юркові .. Словник української мови у 20 томах
- прокидати — ПРОКЛАДА́ТИ (дорогу, стежку — утворювати, йдучи, ходячи, їдучи, їздячи), ТОРУВА́ТИ, УТОРО́ВУВАТИ (ВТОРО́ВУВАТИ), УБИВА́ТИ (ВБИВА́ТИ), ПРОБИВА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРОТИРА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
- прокидати — ПРОКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Те саме, що проки́нути¹ 1. Він уже миролюбно радить хлопчикові: — Узяв би лопатку та й прокидав стежку до хвіртки. Не малий уже… Час і до діла братись (Збан., Сеспель, 1961, 303); Всеньку ніч шугали вітри.. Словник української мови в 11 томах
- прокидати — Прокида́ти, -да́ю, -єш сов. в. прокидати, -даю, -єш, и прокинути, -ну, -неш, гл. 1) Расчищать, расчистить, прогресть отъ снѣга и пр. Ну й понамітало снігу! Треба прокидати (прокинути) стежку від хати до хліва. 2) Не попадать, не попасть, промахнуться. Словник української мови Грінченка