протест

Значення в інших словниках

1. протест — проте́ст іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. протест — Рішуча незгода <�незадоволення, заперечення>. Словник синонімів Караванського
3. протест — [протест] -сту, м. (на) -с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў Орфоепічний словник української мови
4. протест — -у, ч. 1》 Рішуче заперечення чого-небудь, категорична заява про незгоду з кимсь, чимсь, про небажаність чого-небудь. || також у сполуч. зі сл. внутрішній, мовчазний і т. ін. Почуття рішучої незгоди з ким-, чим-небудь, невдоволення кимсь, чимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. протест — ПРОТЕ́СТ, у, ч. 1. Рішуче заперечення чого-небудь, категорична заява про незгоду з кимсь, чимсь, про небажаність чого-небудь. – Ти, Марусю, оце сердишся на мене? – спитала підлесливо мати .. – Гм... – тихо сказала Маруся.. Словник української мови у 20 томах
6. протест — проте́ст (нім. Protest, від лат. protesto – публічно доводжу) 1. Рішуче заперечення в усній або письмовій формі проти будь-яких дій, виступів, рішень. Словник іншомовних слів Мельничука
7. протест — Проте́ст, -ту; -те́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. протест — рос. протест 1. Рішуче заперечення проти будь-чого, заява про незгоду з будь-чим, про небажання чого-небудь. 2. Офіційне представлення відповідних судових і прокурорських органів про перегляд судових вироків і рішень. Eкономічна енциклопедія