протестант

Значення в інших словниках

1. протестант — протеста́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. протестант — -а, ч. 1》 Особа, що сповідує протестантизм; прихильник протестантизму. 2》 Особа, яка опротестовує вексель. || розм. Той, хто протестує проти кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. протестант — ПРОТЕСТА́НТ, а, ч. 1. Особа, що сповідує протестантизм; прихильник протестантизму. Протестанти – християни, що не тримаються ні греко-, ні римсько-католицької віри (Леся Українка); Януш Радзівілл, як протестант... Словник української мови у 20 томах
4. протестант — протеста́нт [нім. Protestant, від лат. protestans (protestantis) – той, що прилюдно доводить] 1. Прихильник протестантизму. 2. Особа, що заявляє протест проти чиїхось дій або намірів. Словник іншомовних слів Мельничука
5. протестант — Протеста́нт, -та; -та́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)