протестант
ПРОТЕСТА́НТ, а, ч.
1. Особа, що сповідує протестантизм; прихильник протестантизму.
Протестанти – християни, що не тримаються ні греко-, ні римсько-католицької віри (Леся Українка);
Януш Радзівілл, як протестант, міг би на цій відправі арцибіскупа [архієпископа] не бути (Н. Рибак).
2. Той, хто протестує проти кого-, чого-небудь.
[Олізар:] Скрізь, де я не чув, люди малюють його [Кармелюка] як борця за волю і правду, як протестанта проти панщини (С. Васильченко);
Довго-довго згадували люди Самуся – палкого бунтаря, Віщуна і протестанта (С. Крижанівський);
Серед типів епохи 60–80 рр., створених І. Нечуєм-Левицьким, перше місце посідає Микола Джеря. Це протестант – гордий і сміливий представник нового молодого покоління селян, що вже не мириться з кривдою (із журн.);
* Образно. Люблю цих кузьок, пташок, цих маленьких, несвідомих протестантів проти лицемір'я старшого свого брата – людини (В. Винниченко).
Значення в інших словниках
- протестант — протеста́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- протестант — див. непокірний Словник синонімів Вусика
- протестант — -а, ч. 1》 Особа, що сповідує протестантизм; прихильник протестантизму. 2》 Особа, яка опротестовує вексель. || розм. Той, хто протестує проти кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- протестант — протеста́нт [нім. Protestant, від лат. protestans (protestantis) – той, що прилюдно доводить] 1. Прихильник протестантизму. 2. Особа, що заявляє протест проти чиїхось дій або намірів. Словник іншомовних слів Мельничука
- протестант — Протеста́нт, -та; -та́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)