протестант
протеста́нт
-а, ч.
1》 Особа, що сповідує протестантизм; прихильник протестантизму.
2》 Особа, яка опротестовує вексель.
|| розм. Той, хто протестує проти кого-, чого-небудь.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- протестант — протеста́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- протестант — див. непокірний Словник синонімів Вусика
- протестант — ПРОТЕСТА́НТ, а, ч. 1. Особа, що сповідує протестантизм; прихильник протестантизму. Протестанти – християни, що не тримаються ні греко-, ні римсько-католицької віри (Леся Українка); Януш Радзівілл, як протестант... Словник української мови у 20 томах
- протестант — протеста́нт [нім. Protestant, від лат. protestans (protestantis) – той, що прилюдно доводить] 1. Прихильник протестантизму. 2. Особа, що заявляє протест проти чиїхось дій або намірів. Словник іншомовних слів Мельничука
- протестант — Протеста́нт, -та; -та́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)