репіжити

Значення в інших словниках

1. репіжити — репі́жити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. репіжити — -жу, -жиш, розм. 1》 перех. Дуже, сильно бити, шмагати, хльостати кого-небудь. 2》 неперех. Лити, періщити (про дощ). 3》 неперех. Сильно, надривно плакати. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. репіжити — РЕПІ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., розм. 1. кого, що і без прям. дод. Дуже, сильно бити, шмагати, хльостати кого-небудь. Якась звіряча лють. Словник української мови у 20 томах
4. репіжити — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
5. репіжити — Репі́жити, -пі́жу, -пі́жиш, -пі́жать; репі́ж, -пі́жмо, -пі́жте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. репіжити — РЕПІ́ЖИТИ, жу, жиш, розм. 1. перех. Дуже, сильно бити, шмагати, хльостати кого-небудь. Якась звіряча лють. Ніби не вороного він репіжить, що аж клоччя спітнілої шерсті летить з нього і ще більше казить господаря (Ле, Вибр. Словник української мови в 11 томах
7. репіжити — Репіжити, -жу, -жиш гл. 1) Сильно колотить, бить. Сів він на неї (на лошицю) та й давай репіжить тією палицею. Грин. І. 258. 2) = репігати. Дощ репіжить. Угор. 3) Плакать, рваться. Дитина рипіжала з пів-години. Вх. Зн. 59. Словник української мови Грінченка