свавілець

Значення в інших словниках

1. свавілець — сваві́лець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. свавілець — -льця, ч. 1》 Людина, яка діє на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших; самоволець. 2》 Людина, яка робить що-небудь без дозволу. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. свавілець — СВАВІ́ЛЕЦЬ, льця, ч. 1. Людина, яка діє на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших; самоволець. – Ой людоньки добрі, – стогне тітка Ликерія .. – І нащо, скажіть, я виходила заміж за цього свавільця? (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
4. свавілець — СВАВІ́ЛЕЦЬ, льця, ч. 1. Людина, яка діє на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших; самоволець. — Ой людоньки добрі,— стогне тітка Ликерія.. — І нащо, скажіть, я виходила заміж за цього свавільця? (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 106). Словник української мови в 11 томах