скаженіти

Значення в інших словниках

1. скаженіти — скажені́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. скаженіти — Казитися, шаліти, ЛЮТУВАТИ, о. рвати й метати; (- стихії) бурхати, нуртувати, вирувати; (- мороз) лютувати. Словник синонімів Караванського
3. скаженіти — -ію, -ієш, недок. 1》 Втрачаючи самовладання, ставати несамовитим, нестямним. || Дуже збуджуватися, лякаючись і т. ін. (про тварин). 2》 Біснуватися від злості; лютувати. 3》 перен. Досягати найвищого ступеня інтенсивності (про вітер, хуртовину і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. скаженіти — СКАЖЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Втрачаючи самовладання, ставати несамовитим, нестямним. – Мені дух забиває. Я скаженію, я навіснію од кохання, – сказала вона (І. Нечуй-Левицький); Залізні руки схопили селянина за горло. Словник української мови у 20 томах
5. скаженіти — БОЖЕВО́ЛІТИ (ставати психічним хворим; узагалі втрачати здоровий глузд), БЕЗУ́МІТИ рідко; НАВІСНІ́ТИ підсил., СКАЖЕНІ́ТИ підсил., ШАЛЕНІ́ТИ підсил., ШАЛІ́ТИ підсил., НАВІЖЕНІ́ТИ підсил., рідше (втрачати розум, здоровий глузд). "Невже те все видалось мені?... Словник синонімів української мови
6. скаженіти — СКАЖЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Втрачаючи самовладання, ставати несамовитим, нестямним. — Мені дух забиває. Я скаженію, я навіснію од кохання,— сказала вона (Н.-Лев., IV, 1956, 243); Залізні руки схопили селянина за горло. Словник української мови в 11 томах
7. скаженіти — Скажені́ти, -ні́ю, -єш гл. Бѣсноваться. Гамалію, серце мліє, Скутарь скаженіє. Шевч. Чого ти зараз скаженієш, як п'яний? Словник української мови Грінченка