спішити
Заспішити, авралити, випереджати, вихоплюватися, гарячитися, гарячкувати, заметушится, квапитися, метушитися, надолужувати, нетерпеливитися, нетерпливитися, нетерплячитися, покваплюватися, поспішати, поспішатися, похоплюватися, приспішати, приспішувати, спішитися, спішку-спішку (вигук у значенні дієслова), хапатися, харапудитися
Фразеологічні синоніми: вихоплюватись, як Пилип з конопель; возити сіно ще до косовиці; гнати, як буря вітри; гнати, як вітрів батько; гострити ножа, не зловивши барана; забігати наперед; казати "гоп", не перескочивши; кидати печене й варене; крутитись, як швець у ярмарку; летіти, як мухи на мед; лізти в воду, не спитавши броду; лізти поперед батька в пекло; набавляти ходи; наддавати ходи; на живому ведмедеві шкуру купувати; налягати на ноги; натискати (натискувати) на всі педалі; натискувати на газ; натискуваити на ноги; носитися з добнею біля ненародженого теляти; парити парка; переходити міст, до нього не дійшовши; поперед невода рибу ловити; поперед охоти зайця ловити; пороти гарячку; пороти спішку; приспішати крок; рахувати невилуплених курчат; робити навперебій (наперебій); рубати з плеча; скубти, не зловивши; спішити з козами на торг; спішити з усіх ніг; спішити, мов на пожежу; спішити поперед батька в пекло; спішити, як на полюванні; спішити, як швець з чобітьми на торг; сягати через крупи до пшона; хапати кочергу з гарячого кінця; хапатись, як попівна заміж
Приповідки: Ще не впав, а вже йойкає. Коли ще косовиця, а ми вже сіно возимо. Капуста ще на грядці, а він на голубці зуби гострить. Дід тільки за дугу?а баба вже на возі. Середа не ходить поперед четверга (не спіши!). Де той у Бога Великдень, а він уже ходить з пасками. Спішку, спішку, побіжи під ткацьку стрішку, там тчуть і прядуть, мені починок дадуть (стара українська приповідка, яку проказували, сідаючи прясти). Ще баран шкуру носить, а вже кушнір за неї просить. Теля ще не родилося, а тесть зятеві дарує. Риба в воді, а він до неї петрушку кришить. Ще вовка не зловив, а вже шкуру пропив. Де ще та корова, а вона вже з дійницею (до жінок). "їдьмо!" "Та ще не запряжено." "Нічого, по дорозі запряжем!"
Значення в інших словниках
- спішити — спі́шити дієслово доконаного виду примусити злізти з коня спіши́ти дієслово недоконаного виду поспішати Орфографічний словник української мови
- спішити — I сп`ішитидив. спішувати. II спіш`ити-шу, -шиш, недок. 1》 з інфін., з чим і без додатка.Старатися, намагатися якнайшвидше зробити що-небудь, виконати якусь роботу; квапитися, поспішати. 2》 Швидко йти, бігти, пливти, їхати і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спішити — Квапитися, закваплюватися, заквапитися, позакваплюватися, покваплюватися, поквапитися, скваплюватися, сквапитися, поскваплюватися, галити, згалювати, згалити, позгалювати, нагалювати, нагалити, понагалювати, погалювати, погалити, пригалювати... Словник чужослів Павло Штепа
- спішити — СПІ́ШИТИ див. спі́шувати. СПІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок. 1. з інфін., з чим і без дод. Старатися, намагатися якнайшвидше зробити що-небудь, виконати якусь роботу; квапитися, поспішати. Готова страва вся стояла, Спішили всі за стіл сідать (І. Словник української мови у 20 томах
- спішити — лі́зти (забіга́ти, спіши́ти і т. ін.) попере́д ба́тька в пе́кло, жарт. 1. Випереджати інших у чому-небудь; вириватися, вискакувати наперед. Сердито запитав її: — Чого поперед батька лізеш у пекло? (М. Фразеологічний словник української мови
- спішити — ПОСПІША́ТИ (старатися, намагатися якнайшвидше зробити щось, виконати якусь роботу, дію), ПОСПІША́ТИСЯ, СПІШИ́ТИ, СПІШИ́ТИСЯ, КВА́ПИТИСЯ, ПРИСПІ́ШУВАТИ (ПРИСПІША́ТИ), ХАПА́ТИСЯ розм., ШВИДКУВА́ТИ розм., ПОМИКА́ТИ розм., ША́МКАТИ діал., ПОСКОРЯ́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
- спішити — Спіши́ти, -шу́, -ши́ш, -ши́ть, -ша́ть; спіши́, -ші́ть; спішачи́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- спішити — СПІ́ШИТИ див. спі́шувати. СПІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок. 1. з інфін., з чим і без додатка. Старатися, намагатися якнайшвидше зробити що-небудь, виконати якусь роботу; квапитися, поспішати. Готова страва вся стояла, Спішили всі за стіл сідать (Котл. Словник української мови в 11 томах
- спішити — Спіши́ти, -шу́, -ши́ш гл. Спѣшить. Хто спішить, людей смішить. Ном. № 5581. Словник української мови Грінченка