1. Словник синонімів Вусика

Значення в інших словниках

  1. сторопілий — (який розгубився з певного приводу) оторопілий, переляканий, остовпілий. Словник синонімів Полюги
  2. сторопілий — сторопі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  3. сторопілий — СТОРОПІ́ЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. до сторопі́ти. Саня швидко рушила до селища. Сторопілий від такої несподіванки, юнак ніби прикипів до землі (Ю. Шовкопляс); // у знач. прикм. Гриша клубком підкотився до сторопілого бандита і схопив його за ноги (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. сторопілий — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до сторопіти. 2》 у знач. прикм. Який виражає розгубленість, збентеження, переляк. Сторопіле обличчя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сторопілий — СТОРОПІ́ЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до сторопі́ти. Саня швидко рушила до селища. Сторопілий від такої несподіванки, юнак ніби прикипів до землі (Шовк., Інженери, 1956, 113); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах