сховок

Значення в інших словниках

1. сховок — схо́вок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. сховок — СХО́ВОК, вку, ч. 1. Потаємне місце, де що-небудь ховають, зберігають; схов, потайник. Він нині щасливий. В його ремені завиті в шматині лежать у безпечнім сховку 50 ринських, зароблені за рік (І. Франко); – В мене вони [гроші].. Словник української мови у 20 томах
3. сховок — -вку, ч. 1》 Потаємне місце, де що-небудь ховають, зберігають; схов, потайник. Дати до сховку кому — віддати (здати і т. ін.) що-небудь комусь, щоб заховав, зберіг. 2》 Місце, де можна сховатися, укритися, захиститися від кого-, чого-небудь; схованка, укриття. 3》 рідко. Дія за знач. сховати. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сховок — СХО́ВАНКА (місце таємного зберігання чогось або перебування кого-небудь), СХОВ, СХО́ВИЩЕ, СХО́ВОК, ПОТАЙНИ́К, ТАЙНИ́К, ХО́ВАНКА розм., КРИЇ́ВКА розм., СПУД заст., ПЕРЕХО́ВОК діал., СКРИ́ТКА діал., НИ́ШПОРКА діал., ПІ́ДРІ (ПІ́ДРЯ) діал. Словник синонімів української мови
5. сховок — СХО́ВОК, вку, ч. 1. Потаємне місце, де що-небудь ховають, зберігають; схов, потайник. Він нині щасливий. В його ремені завиті в шматині лежать у безпечнім сховку 50 ринських, зароблені за рік (Фр., І, 1955, 365); — В мене вони [гроші].. Словник української мови в 11 томах
6. сховок — Сховок, -вку м. = схов. Лихий сховок і доброго псує. посл. Словник української мови Грінченка