тарпан

Значення в інших словниках

1. тарпан — тарпа́н іменник чоловічого роду, істота дикий кінь іст. Орфографічний словник української мови
2. тарпан — ТАРПА́Н, ТЕРПА́Н, а, ч. Дикий кінь. Близько ста років тому на півночі України в степах були дикі коні – тарпани (з навч. літ.); – Ще за моєї пам'яті сайгаки, тарпани в степах водились (О. Гончар); * У порівн. – Ого-го-го, дуже ж ти гоноровита!... Словник української мови у 20 томах
3. тарпан — -а, ч. Вимерлий дикий кінь, предок свійського коня. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тарпан — тарпа́н (тюрк.) дикий кінь. До 16 – 19 ст. Т. був досить поширений у Степу й Лісостепу Європи. Предок свійського коня. Словник іншомовних слів Мельничука
5. тарпан — Вимерлий вид ссавців ряду непарнокопитних, один із предків сучасного домашнього коня; вис. у холці бл. 1,3 м; винищений у 2-ій полов. XIX ст. Універсальний словник-енциклопедія
6. тарпан — КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал. Словник синонімів української мови
7. тарпан — ТАРПА́Н, а, ч. Дикий кінь. Близько ста років тому на півночі України в степах були дикі коні — тарпани (Зоол., 1957, 187); — Ще за моєї пам’яті сайгаки, тарпани в степах водились (Гончар, І, 1959, 29); *У порівн. — Ого-го-го, дуже ж ти гоноровита!... Словник української мови в 11 томах
8. тарпан — Тарпан, -на м. Дикій конь. Екатер. у. Херс. г. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка