1. Словник синонімів Вусика

кінь

Бахмат (бойовий кінь), білогривець, білогривий, буйногривець, буйногривий, буланий, ваговоз, вороненький, воронець, вороний, воронько, вороньок, гетька (знев. про поганого коня), гнідак, гнідан, гнідаш, гнідий, гнідко, горбоконик (з казки), гривань, гривач, густогривий, дереш (чалий кінь), дерешка, дериш, дивокінь, дичак (дикий кінь), дичко, дичок, драгуля (в загадці: "Хороша драгуля біжить, як куля"), жеребець, жеребчик, кандиба (поганий кінь), кандюга, кляча, кобила, кобилиця, кобилиця, кобилка, кобильчина, коктейль (кінь з підрізаним хвостом), комонь (заст.), коненя, коненько, коник, кониченько, коничок, коняга, коняка, конячина, конячинка, конячка, конько, корінний (середній кінь у трійці), кося (дит.), кось, коська, косько, ломовик, лоша, лошак, лошатко, лошачок, лошиня, лошиця, лощичка, лошук (молодий кінь), лошун, маштак, маштачок, мустанг (здичавілий кінь америк. прерій), муц (малорослий і товстий кінь), муштай (мохнатий кінь), огер, огир, огиряка, пакінь (шкапа), пегас (крилатий кінь), пристяжний (у трійці), рисак, румак (бойовий кінь), сиваш, сивець, сивець-воронець, сивко, сивогривець, сивогривий, скакун, стригун (однорічне лоша), стригунець, ступак, тарпан (дикий кінь), хабета (діал. — кляча), чистокровець, чорногривець, чорногривий, шкапа, шкапеня, шкап'є, шкапина, шкапинка, шкапиняка, шкапійка, шкапійчина, шкапіка, шкапка, шкінька

Фразеологічні синоніми: кінь, як змій; ломовий кінь

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кінь — (свійська тварина) розм. коняка, (нічим особливий) шкапа, (худий) драбина, (молодий) лошак, (з біговими якостями) скакун. Словник синонімів Полюги
  2. кінь — Чим пояснити, що іменник ІІ відміни кінь у родовому відмінку множини має форму коней? Адже іменникам цієї відміни притаманне закінчення -ів? Закінчення -ей замість граматично зумовленого -ів мають кілька іменників чоловічого роду: кінь, гість, гріш. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. кінь — кінь іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. кінь — Коняка; (кастрат) мерин; (заморений) шкапа, шкапина, кандиба; (карлик) поні, муц; (молодий) огир, жеребець; (дужий) моцар; (возовий) биндюг; коник. Словник синонімів Караванського
  5. кінь — [к'ін'] кон'а, ор. конем, м. (на) коун'і/конев'і, кл. кон'у, мн. кон'і, конеий, ор. к'ін'мие/кон'амие, м. (на) кон'ах Орфоепічний словник української мови
  6. кінь — коня, ч. 1》 Велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів. Верховий кінь. На білому коні в'їхати куди — з'явитися де-небудь як переможець, як людина, що досягла тріумфального успіху. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. кінь — КІНЬ, коня́, ч. 1. Велика свійська однокопита тварина родини конячих, яку використовують для перевезення людей і вантажів, а також для сільськогосподарських робіт. Словник української мови у 20 томах
  8. кінь — кінь 1. кінь||голота, хабета, шкапа ◊ бій на ко́нях дитяча гра (ст): Один учень був конем, а другий – вершником... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. кінь — Бистрого коня і звір боїться. Сміливих та сильних людей і лиходії бояться. Де кінь, там і сідло. Про дві речі, які повинні знаходитися разом. З чужого коня хоч серед болота злізай. На чужу річ не можна покладатися, бо її можуть зажадати назад будь-коли. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. кінь — Коня, ч. 1. Дуже зневажлива назва людини. ◇ Кінь педальний. Твій брат — останнє чмо, кінь педальний. Хто? — Кінь в пальто — емоційна відповідь-кривляння на питання «хто?». Хто! — перепитує вона. — Кінь в пальто, — усміхаюся (А. Дністровий). 2. злоч. Словник сучасного українського сленгу
  11. кінь — (коня) 1. крим. Трамвай. БСРЖ, 277; СЖЗ, 53. 2. крим.; тюр. Вудочка із запискою, що передається в камеру. Одному [з колишніх "пацанів"] він, надсилаючи "коня" (так зеки називають нелегальне пересилання листів на волю), радить <...> (ВЗ, 5.09.2002). Словник жарґонної лексики української мови
  12. кінь — залі́зний (стале́вий) кінь. Трактор. Їде Олеся Кулик на тракторі, а за нею жінки правують залізними кіньми, вся ланка гуркотить (О. Ковінька). (і) коне́м (на коні́) не об’ї́деш кого, чого. 1. Не обминеш, не уникнеш кого-, чого-небудь. — От несподіванка!... Фразеологічний словник української мови
  13. кінь — КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал. Словник синонімів української мови
  14. кінь — Кінь, коня́, коне́ві, коне́м, на коні́, ко́ню! ко́ні, ко́ней, ко́ням, кі́ньми; по ко́ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. кінь — КІНЬ, коня́, ч. 1. Велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів. З Чигирину По всій славній Україні Заревли великі дзвони, Щоб сідлали хлопці коні (Шевч., II, 1953, 42); Багіров пропонує: .. Словник української мови в 11 томах
  16. кінь — Кінь, коня́ м. 1) Конь, лошадь. Коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає. Ном. № 2548. Ідуть вони поле, їдуть і другеє, а на третє поле став кінь спотикаться. Мет. 2) Дѣтская игра въ мячъ, когда поймавшій мячъ садится на бросавшаго и кричитъ: продай коня!... Словник української мови Грінченка