1. Фразеологічний словник української мови

кінь

залі́зний (стале́вий) кінь. Трактор. Їде Олеся Кулик на тракторі, а за нею жінки правують залізними кіньми, вся ланка гуркотить (О. Ковінька).

(і) коне́м (на коні́) не об’ї́деш кого, чого. 1. Не обминеш, не уникнеш кого-, чого-небудь. — От несподіванка! Видно, справді-таки судженої конем не об’їдеш! (А. Головко); Долі й конем не об’їдеш (Укр. присл..); — Доля химерна, мої панове! Її й конем не об’їдеш (Б. Лепкий); Долі й на коні не об’їдеш, не знаєш, звідки й що впаде на тебе (Є. Гуцало). 2. жарт. Дуже товстий, огрядний і т. ін. (перев. про людину). Зловили сома великого та товстого, і конем не об’їдеш (З газети). таки́й, що й коне́м за день не об’ї́деш. — Сам (батько), як гачок, слабосилий, сухенький. А бабу собі роздобув — років сорока, огрядну, таку, що й конем за день не об’їдеш (Ю. Збанацький); // Великий (перев. про щось). во́зом не об’ї́деш. Пика — возом не об’їдеш. Солодка така й нахабна водночас (А. Крижанівський).

(і) коне́м не дожене́ш. 1. зі сл. тіка́ти, бі́гти і т. ін. Дуже швидко. Біжать літа й конем не доженеш (Легенди..). коне́м не догна́ти. Тікає (фашист) — конем не догнати (О. Гончар). 2. кого. Хто-небудь дуже швидкий, прудкий, швидко бігає. Сина держать коло неї (вдови), щоб не влизнув, бо знало все село, що його й конем не доженеш (П. Куліш); Він (Балабуха) почував, що й Горацій кудись утік, Аристотеля й конем не доженеш (І. Нечуй-Левицький).

на коні́, зі сл. бу́ти, почува́ти себе́ і т. ін. У виграшному становищі. Сьогодні Жог не без підстав почував себе на коні (Я. Баш); Влучивши в зайця, мисливець почував себе на коні (З газети).

на коні́ (на козі́) не під’ї́деш до кого. Хто-небудь дуже гордовитий, пихатий; до кого-небудь неможливо знайти підхід. Прочита вона, що її похвалили, .. уже до неї і на коні не під’їдеш (М. Старицький); (Красовська:) Поки ти у мене не будеш як слід пристроєна, не буде моя душа спокійна! .. Люди знайшлись би, звісно, коли б не пішла чутка про твою гордість, що до тебе і на козі не під’їдеш! (Олена Пчілка).

хід коне́м. Дії або прийом, спрямовані на досягнення якоїсь мети без конфронтації, конфліктних ситуацій. (Вадим:) Як по прямій не можна вже ні кроку, нанось удар зиґзаґом, з тилу, з боку! Є хід конем! (О. Левада); — Льоня Шляхтич — це був твій хід конем. Ну, не вийшло. Нічого страшного (П. Загребельний); Продавець Мокій .. зробив такий хід конем: спакувавши залежані товари в ящики, він виїхав з ними вранці до лісу, а під вечір, буцімто з бази, приїхав з ними до крамниці (З газети).

хоч коне́м грай. 1. Досить великий, просторий і т. ін. — Добра хата, хоч конем грай! Не такому бовкунові, як дід Улас, вона личить; отже, хай і він попотовчеться. Він звик на просторі,— сказали одрадяни (Панас Мирний); Дивитесь зовні — хата незатишна, зате всередині велика, хоч конем грай (С. Чорнобривець). 2. де. Багато вільного місця десь; просторо. У дворі хоч конем грай (З журналу). 3. перев. зі сл. просто́рий. Уживається для підсилення супровідного слова; надто, дуже. Минуло літо, й новий дім аж засміявся. Стіни рублені, поміст високий, всередині просторий хоч конем грай (С. Чорнобривець). 4. перев. зі сл. мі́сця. Досить багато. В такому арештантському вагоні було місця — хоч конем грай (Перекл. С. Масляка).

як (мов, мо́вби і т. ін.) хто на сто ко́ней ви́садив кого. Хто-небудь перебуває у піднесеному настрої. Учителька радісними очима дивилася Оксані вслід. Верталася потім у клас, мовби її хто на сто коней висадив!.. (Олена Пчілка).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кінь — (свійська тварина) розм. коняка, (нічим особливий) шкапа, (худий) драбина, (молодий) лошак, (з біговими якостями) скакун. Словник синонімів Полюги
  2. кінь — Чим пояснити, що іменник ІІ відміни кінь у родовому відмінку множини має форму коней? Адже іменникам цієї відміни притаманне закінчення -ів? Закінчення -ей замість граматично зумовленого -ів мають кілька іменників чоловічого роду: кінь, гість, гріш. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. кінь — кінь іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. кінь — Коняка; (кастрат) мерин; (заморений) шкапа, шкапина, кандиба; (карлик) поні, муц; (молодий) огир, жеребець; (дужий) моцар; (возовий) биндюг; коник. Словник синонімів Караванського
  5. кінь — Бахмат (бойовий кінь), білогривець, білогривий, буйногривець, буйногривий, буланий, ваговоз, вороненький, воронець, вороний, воронько, вороньок, гетька (знев. Словник синонімів Вусика
  6. кінь — [к'ін'] кон'а, ор. конем, м. (на) коун'і/конев'і, кл. кон'у, мн. кон'і, конеий, ор. к'ін'мие/кон'амие, м. (на) кон'ах Орфоепічний словник української мови
  7. кінь — коня, ч. 1》 Велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів. Верховий кінь. На білому коні в'їхати куди — з'явитися де-небудь як переможець, як людина, що досягла тріумфального успіху. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. кінь — КІНЬ, коня́, ч. 1. Велика свійська однокопита тварина родини конячих, яку використовують для перевезення людей і вантажів, а також для сільськогосподарських робіт. Словник української мови у 20 томах
  9. кінь — кінь 1. кінь||голота, хабета, шкапа ◊ бій на ко́нях дитяча гра (ст): Один учень був конем, а другий – вершником... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. кінь — Бистрого коня і звір боїться. Сміливих та сильних людей і лиходії бояться. Де кінь, там і сідло. Про дві речі, які повинні знаходитися разом. З чужого коня хоч серед болота злізай. На чужу річ не можна покладатися, бо її можуть зажадати назад будь-коли. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. кінь — Коня, ч. 1. Дуже зневажлива назва людини. ◇ Кінь педальний. Твій брат — останнє чмо, кінь педальний. Хто? — Кінь в пальто — емоційна відповідь-кривляння на питання «хто?». Хто! — перепитує вона. — Кінь в пальто, — усміхаюся (А. Дністровий). 2. злоч. Словник сучасного українського сленгу
  12. кінь — (коня) 1. крим. Трамвай. БСРЖ, 277; СЖЗ, 53. 2. крим.; тюр. Вудочка із запискою, що передається в камеру. Одному [з колишніх "пацанів"] він, надсилаючи "коня" (так зеки називають нелегальне пересилання листів на волю), радить <...> (ВЗ, 5.09.2002). Словник жарґонної лексики української мови
  13. кінь — КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал. Словник синонімів української мови
  14. кінь — Кінь, коня́, коне́ві, коне́м, на коні́, ко́ню! ко́ні, ко́ней, ко́ням, кі́ньми; по ко́ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. кінь — КІНЬ, коня́, ч. 1. Велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів. З Чигирину По всій славній Україні Заревли великі дзвони, Щоб сідлали хлопці коні (Шевч., II, 1953, 42); Багіров пропонує: .. Словник української мови в 11 томах
  16. кінь — Кінь, коня́ м. 1) Конь, лошадь. Коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає. Ном. № 2548. Ідуть вони поле, їдуть і другеє, а на третє поле став кінь спотикаться. Мет. 2) Дѣтская игра въ мячъ, когда поймавшій мячъ садится на бросавшаго и кричитъ: продай коня!... Словник української мови Грінченка