упороти

Значення в інших словниках

1. упороти — упоро́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. упороти — УПОРО́ТИ (ВПОРО́ТИ), орю́, о́реш, док., розм. 1. що і без прям. дод. Зробити не те, що слід, що бажано, або не так, як треба. Як зайшли в хату, Сахновський скривив до Матюхи обличчя, сказав незадоволено: – Ти знов, Корнюшо, дурницю, мабуть, якусь впоров?... Словник української мови у 20 томах
3. упороти — (впороти), -орю, -ореш, док., розм. 1》 перех. і неперех. Зробити не те, що слід, що бажано, або не так, як треба. || неперех. Допустити перебільшення в чомусь. 2》 перех. З'їсти багато, все. 3》 перех. Із силою ударити. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. упороти — УПОРО́ТИ (ВПОРО́ТИ), орю́, о́реш, док., розм. 1. перех. і неперех. Зробити не те, що слід, що бажано, або не так, як треба. Як зайшли в хату, Сахновський скривив до Матюхи обличчя, сказав незадоволено: — Ти знов, Корнюшо, дурницю, мабуть, якусь впоров?... Словник української мови в 11 томах
5. упороти — Упороти, -рю, -реш гл. Сдѣлать что-либо съ силой; съѣсть много. Сосн. у. батько гарячку впоро́в. Отець поспѣшилъ. Зміев. у. Словник української мови Грінченка