худобина

Значення в інших словниках

1. худобина — худо́бина іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. худобина — ХУДО́БИНА, и, ж., розм. 1. Одна чотиринога сільськогосподарська свійська тварина; животина. Сіромастий кінь, якого запрягав Лук'ян Дарій в легенький візок тільки для особистого виїзду, був худобиною розумною і сумирної вдачі (А. Словник української мови у 20 томах
3. худобина — -и, ж., розм. 1》 Окрема чотиринога свійська сільськогосподарська тварина. 2》 збірн. Те саме, що худоба 1). 3》 перен. Те саме, що бидло 2), 3). 4》 збірн., діал. Те саме, що худоба 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. худобина — МАЙНО́ (речі, які комусь належать на правах власності), ДОБРО́, ПОЖИ́ТОК, ПОЖИ́ТКИ, СТА́ТКИ, МАЄ́ТОК розм., МАЄ́ТНІСТЬ розм., ВЖИ́ТОК (УЖИ́ТОК) заст., ФОРТУ́НА заст.; ЗБІ́ЖЖЯ (хатні, господарські, особисті речі); НА́ДІБОК, СКАРБ розм. (перев. Словник синонімів української мови
5. худобина — ХУДО́БИ́НА, и, ж., розм. 1. Окрема чотиринога свійська сільськогосподарська тварина. Сіромастий кінь, якого запрягав Лук’ян Дарій в легенький візок тільки для особистого виїзду, був худобиною розумною і сумирної вдачі (Іщук, Вербівчаии, 1961, 161)... Словник української мови в 11 томах
6. худобина — Худо́би́на, -ни ж. Скотина, одна скотина. Рудч. Ск. II. 183. Гн. І. 17. Запрагай коня: Господь дає тобі худобину ( = коня). Драг. 93. В дорозі, у гостині пам'ятай о худобині. Ном. № 10191. Мав дещо худобини. Св. Л. 275. Словник української мови Грінченка