Сатурн
I
шоста за віддаллю від Сонця планета Сонячної системи; газо-рідинна куля, ймовірно, з малим залізо-кам'яним ядром, сильно сплющена (наслідок дуже малої густини і швидкого обертового руху); випромінює інфрачервоні промені, інтенсивність яких більша, ніж це виникає з одержаної від Сонця енергії, що свідчить про внутрішнє нагрівання, викликане гравітаційним стисненням планети; товста атмосфера, з сильними вітрами, містить переважно водень, гелій та аміак; магнітне поле; 18 супутників (найбільший — Титан), система широких кілець уламків матерії; досліджували за допомогою космічних станцій Піонер та Вояджер. 
II
в рим. міфології один з найстарших італ. богів, ототожнюваний з грец. Кроносом; на честь С. влаштовувалося радісне свято сатурналій (17-23 XII), під час якого патриції за столами слугували своїм рабам.
III
серія америк. ракет-носіїв для виведення у космічний простір кораблів Аполлон.
Значення в інших словниках
- Сатурн — Сату́рн іменник чоловічого роду планета Орфографічний словник української мови
- сатурн — -а, ч. 1》 У давньоримській міфології – бог посівів, покровитель землеробства (згодом – бог часу). 2》 Шоста планета Сонячної системи, орбіта якої знаходиться між Юпітером та Ураном. Кільця Сатурна. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сатурн — сату́рн (лат. Saturnus) 1. У давньоримській міфології – бог посівів, покровитель землеробства. 2. Шоста за віддаленням від Сонця велика планета Сонячної системи. 3. В алхімії – назва свинцю. Словник іншомовних слів Мельничука